"Обласний центр народної творчості" запустив проєкт "Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини". Ініціатива розповідає про села й міста області та їх топонімічні особливості. Далі у матеріалі читайте про походження назви сіл Седнівської громади.
Село Клочків
"Це одне з найдавніших поселень Чернігівського району, яке існувало ще за литовської доби. Назва села Клочків пішла від слова «клоччя». Це така місцевість, де виробляли сітки".
За іншою легендою, першими поселенцями тут були люди, які понад триста років тому перейшли сюди з Лавині – села, розташованого неподалік від міста Городня.
"Спочатку тут розмістилося сім дворів селян. Ці двори займали невеликий «клок» землі, тож і село, що потім почало розростатися, стало носити назву Клочків".
Село розташоване на березі річки Снов, яка на той час була судноплавною.
Село Черниш
За переказами, полковник Чернігівського полку Яків Лизогуб доручив козакам Сосницької сотні, які повернулися разом із ним з Азовського походу (1696), заснувати в межах теперішнього населеного пункту вільне поселення Слободу. Воно надалі переросла в село.
"За іншим переказом місцевих жителів, у роки Визвольної війни Богдан Хмельницький послав свого побратима Черниша сповістити народ України про свої перемоги над поляками. Побував той Черниш у багатьох поселеннях, і всюди його радо зустрічали. Але найтепліше прийняли у маленькому селищі біля озера. Дуже сподобалося Чернишу це поселення та його жителі, і після завершення війни приїхав він сюди жити разом зі своєю родиною. А коли помер, на його честь і назвали односельці своє село – Черниш. А від Слободи тут залишився куток Слобода".
Люди в Черниші займалися ткацтвом, вишиванням.
Село Макишин
Перекази свідчать, що у 1240 роках древній Чернігів страждали від набігів монгольських племен. Місцеві жителі не хотіли їм коритися, тому шукали надійних, недоступних нападникові місць для нового поселення.
"Таким місцем стали ліси на північному сході не далеко від Чернігова. У своїх житлах люди облаштовували куточки для сну і встеляли їх моховидною рослиною, якій дали назву «м’якиша». Вживала «м’якишу» і худоба, яку привели з собою поселенці. За легендою, саме ця рослина й подарувала поселенню назву, яка спочатку звучала як Мякишин".
За іншою легендою, на берегах річки Снов, яка була колись глибокою і повноводною були три окремі групові поселення: Синявка (бо від річки віддзеркалювалося синє небо), Заболоття (з дещо заболоченими ґрунтами), Заров’є (бо розташовувалося на місцевості, оточеній ровами).
А вже у XVIII столітті був заселений центр села. З’єдналися між собою три поселення й утворилося село з нинішньою назвою – Макишин.
Село Великий Дирчин
Згідно з переказами жителів села, Дирчином його назвали чумаки, які проїздили шляхом Чернігів – Седнів – Городня, бо в центрі села на найвищому місці стояв вітряк і під час роботи дирчав так, що було чути у навколишніх селах.
"В одній з інших легенд відомості про походження цієї назви такі: в 1708–1709 роках через село рухалися військові частини російського імператора Петра І з Петербурга до Полтави. Дорога була дуже погана. У багнюці під селом застрягла карета одного генерала. Він, лютуючи, назвав це місце Великою Діркою і наказав так записати своєму писареві".
Ще одна легенда говорить про те, що назва села Великий Дирчин пов'язана з іменем князя Діра, який був одним із ранніх правителів Київської держави.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
