Виготовлення плетюх — плетених кошиків з лози — хочуть оформити як нематеріальну культурну спадщину Чернігівщини подружжя Куліків з Мезина. Катерина Кулік розповіла: з такою назвою і саме таким способом кошики виготовляють тільки у їхньому селі. Як правильно збирати лозу, плести кошики та в чому їхня унікальність, показав майстер Михайло Кулік. Про це — у матеріалі.
Пів століття займається лозоплетінням
Михайло Кулік із Мезина йде за лозою до Десни. Понад пів століття чоловік займається лозоплетінням.
"Сімдесят три роки мені вже, а ще ходжу. Найкраща лоза — коли лист опав. І поки брунька не почне оживати — весною", — розповідає майстер.
Він вибирає за своєю методикою. Пояснює:
"Навколо пальця обігнув: не лопнула — значить, можна різати".
Ця лоза, розповідає чоловік, має полежати щонайменше два тижні. Після цього з нею можна починати працювати.
"Щоб вона трошки прив’яла. Бо якщо зі свіжої сплести, то сильно всихається. А якщо всихається, то «єздун получається» — як по-нашому".
Живе чоловік поряд з річкою. Через дорогу від будинку починається луг. Каже: тут, у Мезині, кошики з лози плетуть всі. Називають їх плетюхами.
"Ну, для себе плетуть дехто. Ну, а я любитель: і для себе, і людям. І людям же треба".
Плетюху починають робити зверху
Лоза у Михайла Куліка вилежується під навісом. Далі чоловік працює у хаті. Починає робити плетюху з верхньої частини.
"Щоб їх почати з нуля, треба три години сидіти. Я три години висиджу".
Завдяки тому, що плететься кошик зверху, а дно — в останню чергу, розповідає майстер, його можна потім полагодити.
"Кошик повинен форму свою тримати, і щоб вид якийсь був".
Каже: колись плетюхи виготовляла його тітка. Він же полюбив цю справу пізніше: подивився, як кошики робить знайомий, і вирішив спробувати й сам.
"Ну, попробував. Перша, як кажуть, не вийшла. Ну, а тоді приловчився".
В чому секрет мезинських плетюх
Дружина Михайла Катерина говорить:
"Такий вид мистецтва як лозоплетіння тут, у Мезині, з давніх-давен існує. І плететься плетуха овальною і на вервечці на плечі надягає жінка або чоловік, діти".
Катерина родом з іншого села. Розповідає: довго вчилася правильно носити плетюху.
Михайло показує найбільшу плетюху у своєму господарстві, яка важить вісім кілограмів. Каже: використовують таку, щоб носити сіно коню чи корові.
Готових кошиків та плетюх у Михайла з пів сотні. Є тут і кошик-заплічник.
"Отак: раз – і по гриби пішов", — вдягає чоловік кошик на плечі.
Треба б спадкоємця...
Назву кошика, техніку плетіння та користування ним подружжя хоче оформити як нематеріальну культурну спадщину Чернігівщини.
Катерина Кулік каже: документи майже готові.
"Але треба спадкоємця – як би знайти продовжувачів цієї справи... Потрібні послідовники, учні. На цьому і затримка".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
