У краєзнавчому відділі Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім" виставили колекцію прасок, якими користувались місцеві жителі. Всього на виставці їх два з половиною десятки й жодна не повторюється, розповідає завідувачка відділу Світлана Приход.
"Зубчики відрізняються, ручки відрізняються, клямки – вони дуже різні. Робили дуже красиві оздоблення", — каже Світлана Приход.
Загалом музейна колекція налічує до 40 прасок. Але частина з них повторюється, тому їх не виставляли.
Більшість вугільних прасок були виготовлені в місті Малин Житомирської області.
"Від 3,5 до 13 кілограмів могла праска важити. Уявіть собі, наскільки це важко було".
Також були праски з трубою, щоб не випадало вугілля і не псувало тканину, показує Світлана Приход. Вони більші та важчі.
Колекція музею сформована в 70-х роках минулого сторіччя. Зараз таких речей до музею вже не приносять, розповідає завідувачка відділу. Також на виставці представлено пів десятка прасок з приватної колекції.
"Суцільнолиті, з суцільного чавуну. Важкі, але більш зручні, ніж вугільні праски. Керченські праски приніс до нас Іван Родіонович Кушеваров. Мабуть, вони мали широке застосування саме цього заводу Керчинського", — каже Світлана Приход.
Колись одяг прасували й рубелями, розповідає Світлана Приход. У музеї їх кілька видів і розмірів. На одному стоїть дата виготовлення — 1955 рік.
Відвідувачі музею можуть не лише подивитися на праски, а й потримати їх у руках.
Відвідувачка музею-заповідника Ганна Халіман згадує: електропраски в її родині з’явилися в 1969 році, коли електрика дійшла до їхнього села. До цього її матір користувалась саме такими прасками.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
