Діти роблять халабуди зі старих дощок, граються на піщаному ґрунті біля автодороги та мріють про дитячий майданчик. Щоб збудувати його у Слобідці Новгород-Сіверського району, місцева жителька Наталія Мишко протягом двох років звертається до різних благодійних фондів. Та всюди отримує відмову, їй кажуть, що це не на часі. Жінка вважає інакше: бо в селі, де до повномасштабного вторгнення було кількадесят дітей, додались діти переселенців із прикордонних сіл. Детальніше — в матеріалі.
Місцеві діти Єлисей та Артем місце для ігор діти облаштували власноруч. Одна з локацій — халабуда, зібрана зі старих дощок, її основа — колоди поваленої тополі. Для іншої локації основою слугують берези.
Діти розповідають, що для повсякденних розваг їм потрібні гірки, гойдалки та турніки.
Поки справжнього дитячого майданчика в Слобідці немає — діти граються в піску на узбіччі або на дорозі, каже мати трьох дітей Тетяна Гаркава.
"Машини їздять мотоцикли літають. І дінь дінь. І діти катаються тут також на трасі. Дітей дуже багато, особливо влітку, площадка, звичайно, треба, дуже треба".
З нею згодна й її односелиця, Любов Косенко.
"Дитячий майданчик треба, щоб дітки ходили, десь збавлялись. Дітей багато. Тут як назбирається – так понад двадцять. Отут тільки".
Слобідка — одне з найвіддаленіших сіл прикордонної Новгород-Сіверської громади. Звідси до російського кордону понад 40 кілометрів. Сюди після початку повномасштабного вторгнення переїхали кілька багатодітних сімей із зони обстрілів.
Протягом двох останніх років, після того, як село поповнилось переселенцями, Наталія Мишко намагається через різні благодійні фонди побудувати у Слобідці дитячий майданчик.
"Якщо мені десь попадається якийсь фонд, я обов’язково або пишу, або телефоную, якщо є номер і в основному відповідь така: ми не займаємось, не на часі", — розповідає жінка.
Наталія й сама волонтерка, в Слобідці вона організувала жінок: плетуть сітки, готують їжу для ЗСУ. Проте зробити дитячий майданчик самотужки, каже, нереально. Вирішити питання за гроші громади, як варіант, не розглядає.
"В міську раду я теж не зверталась, бо знаю, там теж не до дитячих майданчиків, якщо є якісь кошти їх залучають на армію".
Староста села Анатолій Адаменко телефоном підтвердив: звернень щодо майданчика йому не надходило. Як сказала голова громади Людмила Ткаченко, можливості профінансувати майданчик поки що немає. Наразі є борги по зарплатах. А за таких обставин Бюджетний кодекс не дозволяє витрачати гроші на не нагальні потреби.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
