На сьогодні в українській літературі досить поширеним стає жанр роману-епопеї, одним зі зразків якого є "Забудь-річка" Дмитра і Віталія Капранових.
Докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік каже: у творі поєднано два часові проміжки – часи Другої світової війни й нашу сучасність.
"Також поєднані чотири сюжетні лінії: життєві історії трьох українців, які під іменем Степан Шагута потрапляють на військову службу в різні війська, які в часи Другої світової війни діяли на території України: Червону армію, дивізію "Галичина" й УПА".
Як зазначає професорка, автори роману зазначали в численних інтерв’ю, що такою ідеєю вони завдячують своїм дідам, один із яких був червоноармійцем, а інший "ворогом народу".
"Цікаво, що з-поміж героїв справжній Степан Шагута був лише один, інші отримали таке ім’я внаслідок дії життєвих обставин. У сучасній сюжетній лінії описано кохання Уляни, онучки одного зі згаданих Степанів Шагут, і ще одного Степана Шагути, який є сином іншого з тих трьох Степанів. Прагнення героїв з’ясувати наявність родинних зв’язків між ними підштовхує їх до дослідження історії власного роду в контексті історичних перипетій. Власне, це і пояснює назву роману, що репрезентує його художньо-ідейний задум: забудь-річка – це язичницький образ, вона розділяла світ живих та світ мертвих, і коли через неї перелітає душа, то одразу забуває все, що було по той бік".
Автори підводять читача до висновку, що така забудь-річка протікає між поколіннями в кожній українській родині, пояснює Ольга Лілік.
"Це стало наслідком послідовної радянської політики, спрямованої на стирання в українського народу генетичної й історичної пам’яті, розірвання спадковості між поколіннями. Водночас важливим є висновок, який кожен читач може зробити на основі прочитання цього роману: українці, по який бік кордону вони б не жили, в яких арміях не воювали б, завжди мають пам'ятати про своє походження, про минуле свого народу, а отже, завжди триматися купи".
Брати Каправнови зазначали, що робота над романом спонукала їх до більш ґрунтовного дослідження власного роду, а текст твору зазнавав змін відповідно до суспільно-політичних процесів у нашій державі.
"Попри значний обсяг роман читається на одному подиху, завдяки легкому стилю, динамічному й уміло побудованому сюжету, яскравому історичному й суспільному контекстам", — розповідає професорка.
Читати ще
Що почитати? Малко Кіра "Нижче"Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
