23-річний український військовий Вадим Назаров пішов воювати у 2016 році. Перші дні повномасштабного вторгнення Вадим зустрів на Сумщині, де боронив кордон. Через декілька днів їх бригаду переправили на Чернігівщину. Там його життя й обірвалося. У церкві в селі Лукашівка, беззбройного хлопця зі зв’язаними руками росіяни розстріляли на очах у місцевого підлітка.
Журналісти "Слідства.Інфо" поспілкувалися з дружиною загиблого бійця, яка розповіла про українського захисника.
Публікуємо відредагований та скорочений варіант розмови.
Знайомство та служба
Вадим та Анастасія познайомилися через Інтернет у 2017 році. Тривалий час спілкувалися, адже хлопець служив. Під час однієї з відпусток, на Новий рік, хлопець зробив пропозицію дівчині.
"Важко, звісно, було, тому що велика дистанція: він був на Донеччині, я – у Сумській області. Тим паче в зоні АТО був, це ще важче, тому що ми не знали, чого очікувати. Казав: «У будь-який момент мене може не стати. Ти повинна бути готова до цього", – згадує Анастасія.
Відданість Україні
Вадим Назаров перший контракт зі Збройними силами України підписав у 18 років, у 2016 році.
"Він казав: «Я не можу сидіти вдома, дивлячись, що відбувається в країні, коли гинуть молоді хлопці, мої друзі. Я не можу просто сидіти й спокійно дивитися, що відбувається. Я повинен допомогти своїй країні»", – розповіла дружина вбитого Вадима.

Хлопець воював у зоні АТО та ООС (Операція об’єднаних сил, яка тривала з 2018 по 2022 року) у 30-тій окремій механізованій бригаді.
Був у таких гарячих точках фронту, як: Мар’їнка, Волноваха, Соледар.
"Коли приїжджав, йому важко було адаптуватися. Снилися різні жахи, він міг прокинутися, інколи був дьорганий, коли спав, але так він нічого не розповідав. Каже: «Вибач, але тема війни хай краще залишиться там, де я був. Я не хочу ні тебе травмувати, ні інших, але там страшно", – розповіла Анастасія.
У 2020 році у їх родині народився син. Назвали Ростислав.
Вадим повернувся на службу у 2021 році, коли сину не було ще й року. Він перевівся ближче до родини на Сумщину у 58-у бригаду.

Перше день народження сина боєць зустрів у бою на Донбасі.

За всі роки служби Вадим Назаров обіймав різні посади: був і стрільцем-регулювальником, зв’язківцем, а останній його поклик – бути розвідником. До останнього він і був розвідником.
Повномасштабне вторгнення. Чернігівщина
Перші дні повномасштабного вторгнення Вадим Назаров зустрів на Сумщині, де боронив кордон. А через кілька днів їх переправили на Чернігівщину. Вадим був у складі 16-го батальйону 58-ої бригади.
"Я телефонувала, ми спілкувались, а потім він перестав брати слухавку. Я зателефонувала його двоюрідному братові. Він каже: «Так він у Чернігівській області. Ти що не знаєш?». Я про це не знала", – розповіла дружина.
9 березня Вадим останній раз листувався з дружиною.

Коли чоловік перестав відповідати на повідомлення, Анастасія почала пошуки Вадима.
На початку квітня дівчина виклала оголошення про пошуки чоловіка у Facebook. Командир Вадима думав, що більшість його бійців у полоні.
Пошуки та поховання
Після розміщення оголошення, Анастасії почали дзвонити люди, розповідали, що відбувалось під час окупації. Пропонували допомогу з пошуком.

Одного дня дружині зателефонував брат Вадима.
"Каже: «Все, можна його не шукати». Це було десь 12 квітня. Питаю, в якому сенсі не треба шукати? Він каже: «Його вже немає». Я запитала, то що жарт якийсь невдалий? «Подзвонила сестра Віка. Його знайшли в морзі", – згадує ту розмову Анастасія.
Та це був Вадим. Через декілька днів його поховали. У вересні 2022 року у Лукашівці відкрили монумент захисникам, які загинули під час бойових дій. Зокрема, Вадиму Назарову.
У 2022 році Вадиму дали посмертно орден "За мужність". Нагороду забрала дружина з сином.

Хто розстріляв Вадима Назарова ми писали у цьому матеріалі:
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.