Новий каркасний будинок зводять пенсіонеру Івану Коморному зі Старого Бикова. Його ж власний згорів торік за кілька годин до деокупації Новобасанської громади. Так сталося, бо в його та сусідній двори в’їхала палаюча російська вантажівка із боєприпасами. Це була ніч, коли ЗСУ гнали колони російської техніки з Чернігівської області. Все це чоловік бачив на власні очі.
"Якби у своїй хаті був, то і кісток би не було", – говорить житель Новобиківського старостату Іван Коморний.
Будинок пенсіонера зі Старого Бикова Івана Коморного, у якому чоловік прожив усе життя, згорів у ніч на 31 березня 2022 року.
"Все вигоріло, що було в хаті. В чому вискочив, в тому і залишився. Навіть фото бабусі згоріли. Не вистачило півгодини, щоб ми були вільні і хата була. В останню хвилину".
Це була ніч звільнення Новобиківського старостату від російської окупації. ЗСУ наступали від Нової Басані та гнали колони російської техніки вглиб Чернігівської області. Будинок Івана Коморного був на цьому шляху – останній перед мостом між Старим та Новим Биковим. На той момент сам міст був зруйнований, тому росіяни облаштували на його місці об’їзд.
"Ракетовоз довгий, метрів 18, не вписується в поворот – і врізається в вербу й заклинює колону – танки, БТри… А з Басані вже наступають. САУшка і два БТРи відбивалися. Мене кинуло на стінку. Відкриваю очі – вже вони у дворі. БМП стоїть скрізь. По вісім чоловік: чотири руських і чотири – чи тувінці, чи якути. Вони охороняли колону".
За всім, що відбувалося, Іван Коморний спостерігав особисто. Говорить, в тій колоні рухалася вже палаюча вантажівка із боєприпасами.
Із Басані вже палаюча машина йшла і міни. І щоб на трасі міни не вибухали, у них яка звичка – між хат загнали, і все. Кричать: «Міни, міни». Було чутно. І палаюча машина із мінами між двох хат. І феєрверк. Машина із мінами. Міни різні. Були такі, що піднімаються вгору, на парашуті спускаються і зриваються біля землі".
Як горів його та сусідній будинки, бачив з-за паркану навпроти.
"Тут груша була згоріла, тут яблуня згоріла. Оце п’ять метрів був вогонь. Хоч і ніч, а видно було, як вдень. Вранці ще підвали тліли".
На ранок він зрозумів, що його село звільнили від російської окупації.
"У росіян здебільшого форсовані двигуни, і звук такий ниючий, а тут дизелі – гарні. Молоді хлопці. Так їх прогнали. Дякую хлопцям, великі трудівники".
Іван Коморний був числі тих 15% жителів Новобиківського старостату, які витримали всі 33 дні російської окупації. Про ті дні чоловік згадує так.
"Заходить і автоматом у живіт тикає: «Де горілка чи що?» У ризових чоботах на Київ, питають: «Далеко Київ?» Ой далеко, звідси не видно".
Зимувати чоловіку довелося частково у модульному містечку, який побудували у Новому Бикові, часом – у знайомих та сусідів. Нині Івану Коморному будують каркасний будинок. На будівництві він щодня.
"У громаді у нас таких будинків будується по особистих домогосподарствах 13, на окремій вулиці також 13 – це для внутрішньопереміщених осіб. Тобто по всій громаді у нас буде 26 каркасних будинків", – говорить староста Новобиківського старостинського округу Ігор Костоваров.
Каркасні будинки зводить благодійна організація "Район №1" та донори з німецької організації Help. Зі слів Ігоря Костоварова, на момент деокупації у старостаті було 53 одиниці спаленої російської техніки, більшість – по людських подвір’ях.
"Рік після окупації нам про окупацію нагадують кілька спалених магазинів і кілька будинків, де ніхто не проживає. Звичайно, що хотілося б краще, але ми відновилися повністю".
"І тоді, і зараз вірю. У травні війна закінчиться", – каже Іван Коморний.
Читайте також
Розвозив молоко по бомбосховищах у перервах між боями: історія фермера-тероборонівця з Чернігівщини
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
