Книгу "Хрестик, або Дуже кривава книжка" презентувала письменниця з Чернігова Ольга Карі. Вона описує різні історії жінок про сором і терпіння, про біль і гордість, пов'язані з відчуттям своєї жіночності. Про радянську каральну медицину, про страждання, яких цілком можна уникнути та про багато іншого спілкувалися в ефірі "Українського радіо: Чернігівської хвилі".
"Ця книжка не про особливості або унікальності жінок. Ця книжка про менструацію, це про місячні. Про нормальну природну річ. І неуникненну в житті кожної жінки", — каже письменниця.
Художня книга про жінок, як зародилась ця ідея
Думка про книжку зародилась зі згадки про шкільний досвід. Коли в п’ятому класі, розповідає Ольга, ще маленьких дівчаток зібрала медсестра для розмови про місячні. Вона сказала, якщо буде боліти живіт під час місячних, потрібно мовчати і нікому не говорити. І від цього має зменшитись біль:
"Тобто вона не сказала: "Порадьтесь з мамою, бабусею чи старшою сестрою. Чи прийдіть до медсестри або здобудьте пігулочку". Ні! Це була установа на терплячку і мовчанку. З цього спогаду і виріс "Хрестик" майже на 300 сторінок".
Ольга додає, що було дуже соромно. Хлопців проганяли з цих зустрічей:
"Та вони не дурні, і пам’ятаю, як вони, так мирзенько гиготіли "А, то це вам будуть розповідати про "червону армію"".
За словами письменниці, їх привчали з дитинства, що це соромна тема. Дівчата про це не говорять, а тим більше із хлопцями. Ольга зазначає, що це не тільки її досвід. Усі мають спільний знаменник приниження жінок лише за те, що вони проживають абсолютно природні процеси.
Скільки загалом було жінок та дівчат, які стали героїнями цієї книги
Написання книжки зайняло три роки. Це були розмови з жінками різного віку, досвіду, місця проживання.
"Це десь тридцять жінок. Та були такі історії, де згадуєш одну-дві фрази і цього достатньо, щоб вони лягли в цю книжку. Коли ти живеш цією книжкою, все чуєш і занотовуєш, то це десь пів сотні жінок, але хтось відмовлявся, хтось був не готовий до такої розмови, навіть приватної", — розповідає Ольга.
За її словами, багато жінок вважали, їм нічого розповісти тому, що в них все було нормально. Але через 10-15 хвилин розмови людина згадувала якусь пекельну історію, пережиту може не нею, а її подругою, сестрою або в школі чи на роботі:
"Я не знайшла жодної, яка б сказала що все в житті було ідеально. Розмовляючи, ми плакали разом, проживаючи цей досвід. Сиділи і рюмсали в каву", — згадує Ольга.
На якого читача розрахована ця книга.
Письменниця сподівається, що буде покладений початок розуміння самих себе. І неважливо, хто прочитає книгу, чоловік або жінка. Зазначає, що бути жінкою не соромно. І чоловіку підтримувати жінку і піти купити в супермаркет прокладки — це теж не страшно:
"Нічого не станеться, і світ не завалиться. І ти не перестанеш бути від цього чоловіком, мужнім та хоробрим".
Чи доречно вибраний час для написання цієї книги
Ольга вважає, що написання цієї книжки відбулось вчасно. Ця книга може трохи переключити від подій та акцентує увагу, що жінка не перестає бути жінкою тільки тому, що війна.
Письменниця планує в другому виданні книжки додати главу про пережитий досвід у воєнний час.
Читайте також:
Що почитати? Роман Оксани Забужко "Музей покинутих секретів"
