На другий день війни пішов до військкомату на добровільну мобілізацію. Другого березня потрапив під обстріл російської артилерії неподалік села Красне. Вадим Гавриш вважався зниклим безвісти понад місяць, і тільки на початку квітня волонтери знайшли його тіло. Миролюбний, добрий та веселий, так свого молодшого брата Вадима пригадує Володимир Гавриш.
Вадиму Гавришу було 32 роки, він працював будівельником, робив ремонти у квартирах та комерційних приміщеннях.
“Дуже багато людей були зацікавлені, щоби саме він зробив у них ремонт. Він завжди був в роботі, переходив з об'єкта на об'єкт, часом робив кілька об'єктів одночасно. Тому що завжди відповідально ставився до своєї роботи і робив її якісно”, розповідає його брат Володимир.
25 лютого, на другий день війни, чоловік з друзями пішов до військкомату на добровільну мобілізацію. Для сім'ї це було неочікувано, говорить Володимир.
“Ми були здивовані, тому що він дуже миролюбний і ніколи не виступав за те, щоб воювати, але він один із перших пішов захищати місто. Всі ми думали, що він буде відбудовувати Чернігів...”
Вадима розподілили в село Красне, там він і загинув. Другого березня російська артилерія почала обстріл села та прилеглої території, один зі снарядів впав біля Вадима, розповіли його побратими. Одразу після обстрілу його тіло не змогли знайти. Понад місяць Вадим Гавриш вважався зниклим безвісти, на початку квітня волонтери “Червоного Хресту” знайшли тіло чоловіка.
“Він був дуже веселою і доброю людиною, саме таким його запам'ятали друзі і знайомі з Чернігова. В дитинстві ми любили з ним грати у футбол, а ще він дуже захоплювався музикою. Він завжди був такою людиною, яка нікому не відмовить. Він намагався допомогти всім, кому може”.
