Дорогою на гемодіаліз із Кувечичів до Чернігова 7 березня автівку 75-річного Миколи Скреки з Урагану обстріляли російські війська. Чоловік згорів в машині. Його тіло знайшли похованим біля автомобільної траси М-01 в районі села Новий Білоус 12 квітня, поруч був номерний знак і сам обгорілий легковик. Разом з ним була його дружина, вона врятувалася. Про загибель вітчима та порятунок матері (її ім’я не називаємо за її проханням), розповіла Суспільному донька Оксана Листопадова.
“Колю вилазь!”
Це сталося 7 березня, вітчим останнім часом проживав в селі Кувечичі, Чернігівського району. У нього була ниркова недостатність, він перебував на гемодіалізі і постійно робив цю процедуру, останній раз зміг потрапити на гемодіаліз 26 лютого, потім почався активний рух ворожих колон через село, і дорога була закрита. Йому ставало все гірше і гірше, і він вирішив 7-го березня зранку спробувати доїхати до Чернігова, щоб потрапити на гемодіаліз. Вони поїхали з моєю мамою вдвох. Виїхали вранці, в одному місці на трасі вони побачили, що перегороджена дорога, машина зупинилась.
Мама вийшла подивитись і відтягнути гілляки, але, як тільки вона вийшла і підійшла до тих гілляк, почався обстріл. Зі страху вона побігла назад до машини, коли вона сіла в машину, одразу закричала: “Колю, вилазь!”, а він вже ніяк не реагував. Машина спалахнула і загорілась, мама з неї вилізла, при цьому обстріл продовжувався. Вона вилізла з машини і впала на асфальт, і в той момент вона зрозуміла, що вже не відчуває ні рук, ні ніг, тобто в неї вже влучили.
Вона все бачила і лежала
Вона відповзла від машини і потім не могла поворушитися. Вона бачила, як машина горить, і він там був, вона все бачила і лежала.
До неї підбігли російські солдати, обступили її і давай з'ясувати, чи жива вона, чи мертва. Її просто паралізувало, вона не могла ні відповісти, ні піднятися. Росіяни поклали її на брезент і погрузили у свій БТР і повезли на окуповану територію. Вони її привезли і віддали місцевим жителям, занесли в хату в селі Льгів. Там вона і лежала. Місцеві надавали їй допомогу, лікарка-ветеринар дістала з її ребра одну кулю, що змогли, їй зашили. Так вона пробула у селі 21 день, вижити їй допомогли місцеві жителі села Льгів, які незважаючи на скрутну ситуацію, надавали їй допомогу, ділилися продуктами та ліками.
Він був батьком та наставником для 5 дітей
Вітчиму було 75 років, він згорів в машині. Мама хотіла його забрати, але росіяни їй сказали, що це неможливо. Ми побачили новину, що розкопали могили біля траси, і по фотографіях зразу впізнали машину, яка стояла поруч, номери і місце, все збіглося.
Микола Іванович виростив та підняв на ноги п'ятьох дітей, включаючи мене, троє рідних і 2 прийомних. Він був батьком та наставником для всіх нас. Його поховають у п'ятницю, 15 квітня, у селі Кувечичі, на 40-й день після його загибелі. Через ситуацію з Російською агресією діти навіть не зможуть провести його в останній путь.
Читайте також:
Після втрати сина ультрамарафонець Максим Ус намагається поставити на ноги дружину
