У військовій формі, завжди усміхнений і на позитиві: таким звикли бачити голову Корюківської районної військової адміністрації Івана Ващенка. Він, як і багато українських посадовців, від початку російського вторгнення щоранку записує відеозвернення. В них інформує людей про гуманітарну ситуацію та стан справ на фронті. Про бойові дії, що точаться довкола Чернігова, він знає не з чуток.
Ставши головою РВА в екзилі, (Корюківський район перебуває в тилу у ворога, - ред.) вже у Чернігові Іван Ващенко взяв до рук зброю і тепер значна частина його роботи пов’язана із збором розвідувальних даних про ворога. Військовим розвідником він був ще до того, як почав кар'єру чиновника. У 2015 році Ващенка призвали до армії за мобілізацією і рік він служив розвідником на Сході.
Паралельно із військовою службою Ващенко займається і справами ввіреного йому району та залишається посадовцем. Але про це в інтерв’ю майже нічого не буде.
Від розвідника Ващенка, насамперед, було цікаво дізнатись інше. До прикладу, як готувалися на Чернігівщині до російського вторгнення, про тактику окупантів на нашій землі, успіхи наших військових та "Чорнобаївки", які вони влаштовують ворогу.
З Іваном Ващенком спілкувався Андрій Тіток.
21 лютого я вже був готовий до війни
Як для тебе почалася війна?
Так сталося, що я пов'язаний з розвідувальними органами, тому в мене залишилося багато знайомих, які продовжують нести службу. За тиждень "до", я знав, що перша танкова бригада вийшла з пункту постійної дислокації. Думаю, багато хто про це знав. І також 58 бригада вийшла. І розосередились по всій території Чернігівської області, в тому числі по Корюківському району. Я, як голова адміністрації, не міг цього не знати. І я вже вжив певних заходів. 21 лютого всі мої військові речі були зібрані. Я був готовий. Хоча, насправді, я з 2014-2015 року був готовий, а тут вже був зовсім-зовсім готовий.
Виходи з пункту постійної дислокації – це вихід на позиції. І це правильне рішення, бо в першу чергу росіяни вдарили по скупченню особового складу, військовій техніці, у військову частину. Щоб цього уникнути, техніка була розосереджена по області, особовий склад виведений. Тому ми зараз на тих рубежах, яких знаходимося.
Так от, 23 лютого, ввечері була широка нарада з усіма представниками силових структур і головою ОДА. Ніхто не говорив про війну, ми просто обговорювали нагальні питання про тероборону. Настрій у всіх був піднесений. Я приїхав ввечері додому, зібрав своїх і сказав: "Друзі, я не фаталіст, але раптом що, збираємося в адміністрації". Створив групу в телеграмі. І о 5 ранку я прокидаюся від вибухів (зі сторони кордону). Я все відразу розумію. Читаю групи загальні, де вже пишуть, що обстріляли Дніпровське. Вдягнув камуфляж, постукав у двері моїх сусідів (це молода пара, у них тільки народилася дочка) і сказав: "Друзі, розпочалася війна, напевно вам треба звідси виїжджати". В 5:20 я вже був на роботі з баулом речей. Мої люди вже сказали, що танки поїхали в Семенівському районі і рухаються в сторону Холмів. О 9-ій мені подзвонив начальник поліції і сказав, що його евакуйовують (є певні протоколи) на Чернігів і певну частину особового складу. Так само військовий комісаріат, теороборона. Тому що не було сенсу, не була вибудована система оборони. Йде час, всі мої силовики виїхали. В мене є чіткий протокол дій, є певні секретні документи. Я телефоную "куратору в службу Божу" (сподіваюсь, що ви зрозуміли про що я) і питаю, спалювати документи? Я знищую всі секретні документи, які є в адміністрації. Далі мені телефонують і кажуть евакуйовуватися в Чернігів, як голові РВА. Я сідаю в свій автомобіль і їду в Чернігів.
Приїхав ти до Чернігова. Чим займаєшся? Ти посадова особа чи все ж таки військовий?
Я посадова особа, але займаюся військовими завданнями і отримав зброю. Все спорядження моє, яке я собі з 2015 року придбав – каска, бронежилет і все інше. Я виконую тут певні оперативні завдання, розвідувальні. Особисто в розвідку не ходжу, маю агентурну мережу, на території як свого району, так і суміжного. І я даю ці відомості туди, куди треба.
На що не розраховували росіяни, що у нас 90% населення мої агенти. Просто що певну інформацію треба відфільтрувати, перевірити і направити куди слід. В цьому основна проблема – систематизувати інформацію.
Твоя місія, що ти збираєш цю інформацію, відфільтровуєш та перевіряєш?
Частково. Маю ще оперативні завдання на території Чернігова та області. Після перемоги – поговоримо конкретно.
Я бачу у військових праведний гнів і жадобу до російської крові
Одне із головних питань, які я чую від своїх знайомих: як так вийшло, що вже в перший день росіяни дійшли до Чернігова? Чому їх не зустріли раніше і не розпочали оборону міста якомога подалі від його меж?
Як мені відомо, ми очікували війну, але не очікували війну з Нових Яриловичів, що ворог буде йти з території Білорусі, через водосховище, через Чорнобильську зону, хоча б мали це робити. У мене були відомості, що в Чорнобильській зоні постійно працювали наші спецслужби, тобто вони моніторили. Але ми не очікували удару з цього флангу. Довелося розпорошувати сили. Ті, що були зосереджені на російському напрямку, та передислоковувати ще й на білоруський напрям.
Спочатку було багато панічних настроїв через таку масовану атаку серед населення. Мало хто в сучасній історії таке зустрічав. Серед військових, яких я зустрічав, не бачив у жодного нотки паніки в очах. Коли "русаки" обстрілюють житлові квартали, вони сіють не паніку, а праведний гнів. Я бачу у військових праведний гнів і жадобу до російської крові. Я був дотичний до затримання одного полоненого і мені довелося відтягувати решту військовослужбовців, щоб не було лінчування на місці. Агресія і гнів. Ніякого страху і жалю.
Ще одне популярне питання від людей, які хочуть розібратися в темі. Навіщо росіянам Чернігів?
Чернігів – це ключ до прямої дороги на Київ. Зараз Чернігів стоїть північним щитом для Києва.
Але вони зайняли села біля Чернігова якраз на київському напрямку. Ягідне, Іванівка, Количівка. Чому не йти на Київ звідти?
Вони не мають оперативного простору для атаки. Є у них Ягідне. Що далі? Якщо вони спробують розвернутися, то вони отримають два удари – з Чернігова і Києва. Вони будуть оточені і знищені.
В них немає можливості вибудовуватися у якісь порядки і будувати атаку на Київ, тому що в них за спиною стоїть Чернігів, який має колосальний запас засобів ураження, щоб руйнувати їхні порядки в тилу.
Спроби росіян увірватися до Чернігова – це певна агонія
Наскільки часто росіяни намагаються прорватися в місто і як це відбувається?
На скільки мені відомо, то спроб до штурму міста – немає. Вони просто "кошмарять".
Але ж оперативне командування "Північ" повідомляє про спроби прориву?
Це скоріше десь розвідка боєм – перевірити "що там у нас". Як на мене, спроби увірватися до міста якісь фаталічні, це певна агонія. Місто надійно захищене.
Який вигляд мають ці спроби прориву?
Виїжджає танк і просто починає стріляти по відкритих інженерних спорудженнях і перевіряють реакцію, чи будуть стріляти. Наприклад, у Новоселівці танк виїжджає на дорогу і починає їхати стріляти по блокам, бліндажам. Він отримує у відповідь Javelin. І їде "ванька" у поліетилені додому в кращому випадку. Отак закінчуються всі атаки на Чернігів.
Також інколи можна почути, що Чернігів "кинули", зброї немає, всього не вистачає.
Це інформаційно-психологічна операція, яку застосовує росія. Це ще один спосіб, який напевно більш дієвий, ніж розбомбити житловий будинок на Чорновола (тоді внаслідок авіа нальоту загинули 47 людей, - ред..), сказати, що нас кинули.
Це не так, 100%. Ніхто нікого не кинув, не залишив. Чернігів в повній мірі забезпечений як особовим складом, так і технікою, засобами ураження будь-якого типу класу, сили.
NLAW, стінгери і так далі. Все це є і це не секрет. І воно все працює. Більшість літачків, які приземлили наші хлопці, вони підбили, як я розумію, за допомогою "подарунків" від наших братів з-за океану.
Скільки ми вже знищили російських військ під Черніговом?
Тут можна відповісти фразою – "хто ж їх там рахує". Точної цифри назвати не можу, так само і кількість підбитої техніки. Але те, що мені відомо, вона була прям знищена колонами і після перемоги місцеві металоломщики будуть в великих прибутках.
Седнів і Шестовиця – це наша Чорнобаївка
Один із головних мемів цієї фази війни – Чорнобаївка, де наші війська раз за разом накривають росіян, а вони туди вперто повертаються. Що у нас тут такого є під Черніговом? Є в них можливо якісь прокляті місця, куди вони пруться, а ми їх там розбиваємо?
Кажуть, що в Седневі їх кілька разів накривали, вони там не знають куди себе діти. Їх разів три накривала артилерія. І, якщо не помиляюся, працювали "наші пташки" маленькі. Ще є Шестовиця, теж зачароване місце. Там ми їх розбивали плюс-мінус чотири рази.
Можеш згадати, якісь найкрутіші операції, які наші проводили?
Якщо ми говоримо про оборону Чернігова, то ми не можемо не говорити про знищення техніки на підступах до міста. В одному населеному пункті Корюківського району росіяни влаштували дві понтонні переправи. Там було велике скупчення ворожої техніки. Завдяки добрим людям, які це побачили і передали координати куди треба, то туди вночі прилетіло дві "Точки У" і там стало на 80% менше ворожої техніки. Наші настільки ювелірно відпрацювали, що у місцевих навіть шибки не повилітали.
В одному населеному пункті Корюківського району, де залишилася невелика колона техніки – десь 10 одиниць, їх вичислили люди і доповіли. Я їм сказав, що пускати далі цю техніку не можна. Люди зібралися на виїзді і розвернули цю техніку назад. Вони "бідні" блукали і намагалися через інший пункт поїхати – там історія теж повторилася. То потім росіяни під’їхали до кордону, покидали техніку і повтікали.
До росіян слово "воїн" я застосувати не можу
Які росіяни в бою?
Чесного ворога можна поважати. Але я не можу поважати росіян. Вони не мають честі. Слово "воїн" до росіян я застосувати не можу.
Але з точки зору воєнної тактики, так, вони вправно стріляють. Вони воюють все своє життя – це Грузія, Молдова, Сирія. Вісім років в окремих районах Донецької та Луганської областей.
В відкритий бій вони не вступають. Лише вночі, як паскуди, можуть скинути бомбу на житловий будинок.
Полонені, з якими я спілкувався, вони в шоці, що ми "русскоговорящие", не бандерівці. Але я розумію, що вони це кажуть не щиро, а кажуть те, що ми хочемо почути.
Скільки ще теоретично може витримати Чернігів ту тактику, яку вони використовують?
Чернігів не оточений (розмова відбувалася до того, як російські літаки розбомбили автомобільний міст у Чернігові, - ред..). Таку велику кількість бомб, як на Маріуполь, не скидують. Дай Бог, щоб такого і не було. Тому Чернігів вистоїть. Маю оптимістичні прогнози. Тим паче, ви бачите, що так багато літачків більше не літає, тому що місто насичене засобами ППО і вони це знають. Плюс-мінус вже сім літаків збили.
Де більше правди? В тезі, що ця війна – суцільна перемога України, чи у нас не все так добре, як розказують? На прикладі Чернігова.
Дивіться, як показує аналітика та розвіддані, русня хотіла на 5-6 день бути в Києві. Але у нас сьогодні 28 день – а вони ще навіть не в Чернігові. Тому, я вважаю, ЗСУ роблять все правильно, ми даємо гідну відсічі завдаємо непоправних втрат.
Ми стоїмо. Ми "насипаємо". Я вважаю, що для нашого народу – наразі це перемога. Не глобальна, а тактично ми 100% перемагаємо. Глобальна перемога, це коли я поїду в Севастополь і побачу парад українських військово-морських сил.
Ніколюк особисто водить війська в атаку. І це надихає
Які можеш розповісти круті історії про героїзм наших чернігівських воїнів?
Те, що наші воїни, не зважаючи на значну перевагу в техніці противника, не вагаючись, не бояться за своє життя, роблять вилазки і наносять удари. Знищують живу силу окупантів в прямому боєвому контакті. Наші розвідники, наші групи, танкісти, зенітчики.
Давайте поговоримо про генерал-майора Ніколюка, який організував оборону області та забезпечує оборону Чернігова. Одна справа, коли ти безпосередньо наносиш удари, а інша – організовуєш наступи, логістику, забезпечення, керуєш вміло військами. І все це в режимі нон-стоп, майже без сну, в піднесеному настрої, і своєю впевненістю надихати інших. Він особисто водить війська в атаку, це правда. І це надихає.
Він виходить на позиції і каже "так, хлопці, треба сьогодні отам і там, ти біжи туди, а ти сюди, артилерія туди, я тут вас прикриваю". Він там безпосередньо з людьми. Це вищий пілотаж.
Наскільки чисельний рух Опору на Чернігівщині?
Інформація про діяльність рух Опору – засекречена. Я просто скажу, що цих людей достатньо і вони з різних професій. В них є все, що необхідно, щоб точково уражати ворога на оточених територіях. Вони вже знищили 36 одиниць техніки, 5 захоплено (це Корюківський і частково Новгород-Сіверський район).
Які можеш згадати найкрутіші операції?
Ми знищили "Солнцепек". Є Тор-1, безліч танків, КАМАЗи.
Зрадників на зайнятих росіянами територіях можна порахувати на пальцях однієї руки
Наскільки поширена історія зі зрадниками?
Насправді, мінімальна. Я думав, що буде гірше. Судячи за результатами виборів, коли на Новгород-Сіверщині, Семенівщині за ОПЗЖ голосували 40%, думав, там ситуація буде гірша. Насправді, люди прокинулися від цього одурманеного російського інформаційного простору. Бо коли з літака бомблять Чернігів, то це взагалі не браття. З діючих депутатів місцевих – зрадників немає.
Взагалі, у Корюківському районі, на пальцях однієї руки претендентів на державну зраду.
По Чернігову є такі зрадники?
По місту постійно літають безпілотники, я не думаю, що хтось наводить вогонь(насправді, затримання коригувальників у Чернігові були, - ред..). Є "корисні ідіоти" в більш простому плані – які розміщують фоточки з точними координатами. Але не критично, ворог має і так всі розвідувальні дані про місто. Ця операція розроблялася давно.
Чи відомо, що відбувається в населених пунктах, які зайняті ворогом?
Вони намагаються "качати" місцеву владу. Щоб вони співпрацювали. Але поки таких випадків немає. В Грем’ячі роздавали наче гуманітарну (такі ж випадки були зафіксовані у більшості прикордонних населених пунктів на півночі Чернігівщини, - ред..).
Ягідне (село на київській трасі, зайняте ворогом, - ред..) просто блокують, не дають логістичних рухів. В Іванівці (таке ж село, - ред..) – часто забирають мобільні телефони, нікого не випускають.
Типовий побут російського солдата, який живе під Черніговом?
Це зайти в якусь хату (покинуту чи ні), лягти в своєму брудному взутті на диван, спробувати протопити хату, вкрасти курку і намагатися себе прокормити.
Ще намагаються закопуватися в землю. Але я сподіваюся підуть дощі і вони там застрягнуть разом з танками.
Якщо моя смерть, хоча б на хвилину наблизить становлення української держави, то я готовий
Багато хто питає, чому Ващенко такий позитивний у своїх відеозверненнях? Ракета летить, а він посміхається.
Перед тим, як бути розвідником, треба трохи повчитися. Наш інструктор казав, що ранок треба починати з самомотивації. Я собі пояснюю, чому я це повинен робити? Також інструктор вчив, що треба впевнювати себе, що ти в зоні комфорту. Навіть, коли лежиш по вуха в багнюці, то запевняєш себе, що це нормально.
Який типовий день у голови районної військової адміністрації у вигнанні?
Ранок починаю з того, що думаю, що сказати у відео. Багато хто каже, що я піарюся. Я просто записую відео, щоб моя мама побачила, що я живий. Це основна моя мета. І тому одна з причин, чому я такий веселий на відео. Щоб вона побачила, що все добре. А решта – це оперативні завдання, які надходять.
Чи є відчуття близької перемоги?
Так. Кожен день, що ми вистояли, на один день наближає нас до перемоги. Час працює на нас. За нас вся світова спільнота.
Я вважаю, що нам пощастило. Ми побачимо, черговий крах клятої імперії. Це рідке явище, раз в 100 років.
Немає страху загинути?
Якщо моя смерть, хоча б на хвилину приблизить становлення української держави, то я готовий. Просто не хотілося б так безславно, як оцими клятими бомбами. А в бою – залюбки.
Що перше зробиш після перемоги?
Я пообіцяв одній гарній людині, що ми нап’ємося. Хоча я взагалі не вживаю алкоголь ніколи. І наступне – їхати до всіх своїх близьких і обіймати.
Яким бачиш своє життя після перемоги?
Я себе бачу будівельником. Бо у нас купа роботи після всього. І будівельником не в вузькому, а в широкому сенсі – будемо розбудовувати нашу державу.
Читайте також:
Місто-герой, місто легенд: як Чернігів місяць живе в блокаді
