Наша рубрика на вихідні: що почитати? Цього разу, докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови і літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік, в очікуванні Гелловіну, чи Дня Усіх Святих, пропонує звернутися до гоголівської теми в сучасній українській літературі й прочитати роман Ілларіона Павлюка "Білий попіл" у перекладі Михайла Бриниха (твір було написано російською мовою, -ред.).
Основою для його сюжету стала містична повість "Вій" Миколи Гоголя, пояснює Ольга.
"Ілларіон Павлюк описує події, що відбуваються через 20 років на хуторі Білий попіл: приватний детектив Тарас Білий отримує замовлення розслідувати вбивство панночки Соломії Засухи, у якому обвинувачують семінариста Хому Брута. Справа ніби зрозуміла, проте сам Тарас Білий виявляється не тим, ким себе вважає, а хутір, на який прибуває герой для розслідування, містить багато таємниць: мешканці вірять, що живуть поруч із брамою пекла, бояться Вія та постійно малюють довкола себе білі кола, щоб захиститись від нечисті, а на поминках панночки ніхто не сумує, усі веселяться. Цікаво, що інтрига зберігається і навіть після завершення твору, оскільки читач стовідсотково не може відповісти на питання, що ж сталося насправді – злочин, скоєний людиною, чи дія потойбічних сил".
У рецензіях і відгуках на роман можна прочитати, що "Білий попіл" – це "динамічний трилер у стилі нуар", "гостросюжетний, напружений, динамічний детектив, з різкими розворотами сюжету, втечами-перестрілками і добрячою часткою містики", детективний трилер, бойовик, український вестерн тощо. Я ж просто констатую, що твору приманні всі ознаки, які триматимуть читача в напрузі від першої сторінки й до останньої: динамічний захопливий сюжет, мінімум описів і довгих абзаців, максимум дії та жвавих діалогів, яскраві характеристики персонажів. Читайте "Білий попіл" Ілларіона Павлюка, вам буде моторошно, детективно й по-гоголівськи…
