Художниця Наталія Зубань вимушено переїхала з тимчасово окупованого Сіверськодонецька Луганської області до селища Линовиця на Чернігівщині. Там вона знайшла себе у новій професії — надглазурний розпис на порцеляні. Спеціальними фарбами жінка зображує квіти та візерунки у техніці петриківського, ботанічного розписів та випалює їх у муфельній печі при температурі 800 градусів. Розписаний посуд, розповіла Наталія, повертає їй відчуття дому, гармонії та родинного затишку.
Фарби, які наносить, художниця називає пігментом. Пояснює: виготовляє їх сама, змішуючи спеціальний сухий фарбник із розчинником. Так потрібно, аби малюнок зберігся на виробі після термообробки. Для кожного нового малюнку створює ескіз.
Під час роботи, ділиться жінка, зазвичай слухає музику. На розпис одного виробу їй потрібно близько двох годин та ще близько чотирьох, аби фарба висохла.
«Спокій, гармонія і ця гармонія — це настрій. Це те, як ти відчуваєш світ. Я його відчуваю — гармонійним, текучим, такі чисті кольори. Вони хоч і змішуються, але ж вони чисті, прозорі».
Розмальований посуд ставить у муфельну піч. Там він запікається дві з половиною години за температури 800 градусів та ще понад вісім годин остигає.
Розписувати посуд Наталія Зубань почала після вимушеної евакуації. З її слів, у квітні 2022 року вони з чоловіком переїхали до Линовиці з Сіверськодонецька Луганської області, який тимчасово окупований росіянами. Там жінка займалася флористикою та ландшафтним дизайном, зокрема, й озеленювала місто. Каже: має художню освіту.
«Я ж ландшафтний дизайнер. 20 років ці квіти саджала, сади створювала. Тепер ці сади малюються, ці квіти на тарілках».
Наталія пригадує: повернутися до малювання змогла 2023-го у Великих Сорочинцях на Полтавщині. Приїжджала туди до своєї подруги, понад рік розмальовувала квітами хати у туристичній еко-садибі. 2025-го малювати квіти вирішила вже на порцеляні.
«Це настрій. Посуд з настроєм — їмо із задоволенням. Це про те, коли стіл красивий, посуд. Бо ми, як виїхали з окупації, з бойових дій, то нічого не залишилося. Посуд сімейного затишку, настрою, миру, щастя, гармонії. Де ж його взяти? Намалювати. І це мене наштовхнуло на це. Я почала малювати».
Також Наталія допомагає озеленювати Линовицьку громаду та створює клумби біля храму Успіння Пресвятої Богородиці, де її чоловік Сергій розписує стіни.
«Тут у нас є дім, сад. Тут у нас тепер друзі. У нас є справа, творчість і вона продовжується».
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
