Кавуни вагою до 16 кілограмів вирощує 12-річний Олександр Железний разом зі своїм татом у селі Рогізки Сновської громади на Чернігівщині. Батько хлопця, якого теж звати Олександр, родом із Одеси. У Рогізках живе понад 20 років. У 2024-му вирішив спробувати займатися баштанництвом. Залучає і сина. Той допомагає йому в усіх процесах. У цьому батько бачить і розвиток для дитини.
На Чернігівщину Олександр Железний переїхав у 2003-му. Кавунами займається третій рік. Розповідає:
«Я сам родом із Одеси. У нас там переважно кавуни, сади. А тут — картопля. Картопля важка у вирощуванні. Тому вирішили спробувати кавуни вирощувати. Перший рік ми посадили, виросли кавуни по 10–12 кілограмів. Ми зрозуміли, що в нашому регіоні клімат змінився. Можна вирощувати нормальні кавуни».
Цьогоріч Олександр засадив червоними та жовтими кавунами 50 соток городу.
«Цього року ось у нас біля хати вісім соток, то ми вибрали чотири тонни кавунів. А чотири тонни ми ж не поїмо, ми все село можемо забезпечувати. І з сусідніх сіл приїжджають дуже багато, і з міста приїжджають».
Вирощування ягоди щороку починається у квітні.
«У касети садимо спочатку, воно проростає у теплиці. Потім на полі стелимо плівку, і під ту плівку садимо».
Олександр Железний говорить: син допомагає йому в усіх процесах. У цьому він бачить і розвиток для дитини.
«У нас є потенціал вирощувати свій кавун і продавати його за гарною ціною. Дітям, навпаки, цікаво. Вони ж продають, гроші рахують. Це ж цікаво, не треба ж ніде просити».
В Олександра є і донька — семирічна Злата. Дівчинка розповідає, що входить у її обов'язки.
«Обов'язки? Ну, їсти кавун. Я люблю більше жовтий. Він соковитий і смачний».
Син фермера каже: займатися з татом баштанництвом — дуже цікаво.
«Він мене вчить всього. Ми з ним розмовляємо. У нас бесіди, ми в процесі розмовляємо на різні теми всілякі. Я відповідаю за найлегше: посадити у касети насіння. Я посадив, він пополивав. Воно дуже цікаво спостерігати, як воно росте, як воно розвивається. Мені дуже подобається цей процес».
Хлопець показує, як зрозуміти, що кавун стиглий.
«Треба подивитися на цей хвостик. Якщо він такий зелений, то він не стиглий. Йому ще треба трохи полежати. А якщо він висохлий оце йде, то він стиглий і його можна зривати».
На запитання, чи не хотілося б йому йти гуляти з друзями, а не займатися кавунами, відповідає так:
«Мені більше з кавунами цікавіше. Ну, з друзями теж грати цікаво. Я думаю, кавунами цікавіше займатися».
Сашко пригадує, як продав свій найбільший кавун:
«Я на дорозі тоді стояв, до мене під'їхав покупець, каже: "Дай мені такого хорошого, здорового". Я йому і дав найбільший, який в мене був. Він був такий, на 16 кілограмів».
На вторговані гроші, каже батько Олександра, діти купують собі те, що забажають.
«Якщо вони торгують біля магазину на трасі, вони самі собі купують. Діти у мене не балувані. Вони там собі по два-три морозива куплять, та і все».
Зараз родина продає кавуни вже вдома.
«Просто це вже, як сказати, кінець, потихеньку будемо закруглятися трохи. От тому і вдома торгуємо. Уже ж і кавунів у нас не так багато, як раніше», — говорить Сашко.
Хлопець каже: в майбутньому також хоче бути фермером та вирощувати кавуни.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
