Ветеран Валентин Соляник із села Красний Колядин на Чернігівщині повернувся до цивільної професії після трьох років у ЗСУ — працює трактористом на землях місцевого агропідприємства. Суспільному чоловік розповів: служити пішов із першого дня повномасштабного російського вторгнення. У грудні 2022 року зазнав поранення під Бахмутом. Після лікування та реабілітації повернувся до служби, але через погіршення стану здоровʼя у лютому 2025-го вимушений був демобілізуватися.
51-річний ветеран пригадує події лютого 2022-го: тоді з його села на захист країни стали ще сім чоловіків. Так разом і воювали, розповідає Валентин Соляник.
"Думали їхати на Прилуки, але не вийшло, бо вже дорога була перекрита, і ми поїхали прямо на Ніжин. А там — у 163 ніжинський батальйон. Потім із ніжинського батальйону відкомандирували у 58 бригаду конотопську, і там ми були, поки не вигнали росіян із Чернігівської області".
Далі була охорона кордонів Чернігівщини та Сумщини, а потім — схід. У грудні 2022 року чоловік зазнав поранення. Того дня він із побратимами облаштовував позиції в районі Бахмута.
"Тільки облаштували, і щось прилетіло. Снаряд, може, й із танка, бо не чути було й виходу".
Понад пів року тривали лікування та реабілітація Валентина. Після цього він повернувся до служби, проте зрозумів, що стан здоровʼя погіршився. Тому в лютому 2025 року звільнився з лав ЗСУ у зв’язку з набутою інвалідністю.
"Була контузія легень, рука, осколки були по всьому тілу. Осколком обірвало — немає мʼязів трицепса. Заділо нерв, тому погано працює".
У цивільному житті він 30 років пропрацював трактористом, також займався ремонтом техніки, розповідає ветеран. Повернутися до старої професії йому допомогли у службі зайнятості — знайшли роботу на сільгосппідприємстві у Талалаївській громаді. Там, каже чоловік, був пів року, а потім отримав пропозицію від агропідприємства, де працював до мобілізації. Від початку цього року працює тут.
"У старий колектив повернувся, усі знайомі, і проробив усе життя тут. Спілкуватися трохи важко — відвик. Там все ж таки зовсім по-іншому, ніж у цивільному житті".
Директор агропідприємства "Красноколядинське" Володимир Іванько пригадує: у них із Валентином була домовленість, за яких умов той повернеться до роботи.
"Про те, що коли він повернеться чи коли закінчиться війна, то він прийде до нас працювати за умови, що ми дамо йому нову сучасну техніку. Ми свою обіцянку стримали — Валентин повернувся з війни, наш власник придбав новий трактор, і ми вирішили віддати цей трактор Валентину, щоб він здійснював на ньому всі весняно-польові роботи".
Розповідає: нині агропромисловий сектор відчуває гостру нестачу робочих рук, а Валентин однаково вправний і за кермом спецтехніки, і під час її ремонту.
"Працівник, на якого повинні рівнятись усі. Всі люди його підтримують, якщо підтримують, то позитивні емоції виникають. З деяким часом все відійде на другий план. Йому стане легше. Ми повинні в колективі таких людей тільки підтримувати. Брати на роботу".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
