Найвищий рівень за останніх три роки: у Десні на території Мезинського національного природного парку на Чернігівщині піднялась вода. За словами фахівчині парку Лариси Подоляко, її рівень сягнув 610 сантиметрів від нульової позначки над рівнем поста в Розльотах, та на цьому підйом води зупинився. Хоч цьогорічна зима й була сніжною, вода не досягла рівня 2022–23 років. Усе через те, що сніг був "сухим", каже фахівчиня. Подробиці — далі в матеріалі.
"Це ще повінь невелика, найбільша була 1970 року, а ще більша 1932-го"
Житель Деснянського Володимир Дерига розповідає:
"Від припаромка стоїть труба-розтяжка — вона на берег виходить. Її вже затопило. Вона десь із пів метра чи сантиметрів 70 була над водою".
Чоловік спостерігає за Десною понад 40 років, а дані занотовує. Коли річка затоплює поромну пристань, чоловік заміряє воду за цементними плитами, які встановлені на березі під нахилом до річки.
"Там десять плит лежить під нахилом для з’їзду. Кожна плита — метр сорок п’ять шириною. І починаю вимірювати. Починає вода прибувати — рулеткою заміряв: стільки сантиметрів, на завтра приїхав — ага, звідти стільки додалося", — каже Володимир Дерига.
Наразі плити теж під водою.
Чоловік зазначає: це ще повінь невелика. 2022-го та 2023-го річка дійшла до осель.
"Отам, де труби стоять, вода вже була. І ото сіновал — до отого сіновалу вода доходила. Тут можна подивитись — тут така лінія залишилась, як рівень води був. Ось... 2023-го оце ось було під водою. Вода була зверху. Такий рівень води був".
Були роки, розповідає пан Володимир, коли взагалі найближчі до річки хати їхні мешканці покидали на період підйому води.
"Найбільша повінь була 1970 року. Туди вниз, ближче до села, — там люди з хати повиходили. І онде, де ми їхали по кам’янці, де машина стоїть, там вода була. А ще моя баба казала, найбільша була 1932 року. Там на лузі три острови є, то розповідали, що середній острів трохи ширший, то його перекотила вода, через цей острів".
"Снігу були кучугури, але він «сухий»"
Цьогоріч на заплаву в районі Мезинського національного природного парку Десна вийшла 30 березня, розповідає фахівчиня парку Лариса Подоляко. Пік повені припав на 19–20 квітня — вода піднялася на 610 сантиметрів від нульової позначки на посту в Розльотах. Для порівняння — 2022-го та 2023-го вода сягала позначки понад 800 сантиметрів.
"Зима була в нас справжньою, сніжною. Коли за один раз могло випадати по 20 сантиметрів снігу. Ну, і от здавалося б: було стільки снігу, візуально це були кучугури снігу. Коли стільки снігу, то чуємо від людей: очікуємо на масштабну повінь, тобто великий сніг — велика вода. Судячи з цієї повені, яку ми спостерігаємо на сьогодні, вона не дотягує до великої повені".
Це через "сухий" сніг, каже Лариса Подоляко. Він утворюється за низьких температур, як і відбувалося цієї зими.
"Сніжинки, які формуються за низьких температур, мають довгі пера, і тоді вони не зліплюються, не складаються так щільненько, а тримають дистанцію одна від одної, що не дозволяє їм зліплюватись. Тому об’ємно ми бачимо багато, але якщо, наприклад, набрати цього снігу у відро і розтопити в приміщенні, то ми отримаємо води 1–2 сантиметри".
До того ж осінь була посушливою, земля не насичувалась водою, а сніг розтавав повільно, пояснює фахівчиня.
"Температурний режим у нас коливався: вдень сонечко пригрівало, сніг начебто підтавав, увечері в нас знов заморозок. Земля була спрагла, і тому вона спрацювала, як губка. Танення снігу почалося рано, воно розтягнуте в часі. Я пам’ятаю, наприклад, весни, коли було багато снігу, і коли починав танути цей сніг... Село має такі пагорби, схили, то пройти було неможливо, тому що зверху такими стрімкими потоками неслася вода. Цього року ми її не спостерігали. Ну, там асфальтик десь трошечки помокрів, і все".
"Цьогорічна повінь — найкраща для природи і без катастрофічних наслідків для населення"
Цьогорічна повінь, зауважує пані Лариса, найкраща для природи і без катастрофічних наслідків для населення.
"Нічого не затопило, нічого не перетопило, але водночас у нас повністю заповнена заплава. Із Десни виноситься мул на заплаву, заплава удобрюється, це сприяє якісній траві, якісним сіножатям. Це сприяє нересту риби".
Володимир Дерига додає:
"Два роки не було розливу: рибалки їздять, кидають-кидають, і риби наче як немає в Десні. Бо тут береги голі стали. Немає трави, рибі ніде зачепитися, щоб ікру відкладати. А пішла вода — з’явились водорості і риба з’явилась. І вже над берегом стоїш і дивишся — зграйками плавають".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
