На Чернігівщині та у Славутичі 23 березня в останню путь провели чотирьох захисників України — Леоніда Гапона, Віталія Коротиша, Станіслава Шатила та Володимира Федька, якого вважали зниклим безвісти.
Про це повідомляють Славутицька міська рада, Корюківська громада, Городнянська міська рада та Остерська громада на своїх сторінках у Facebook.
Леонід Миколайович Гапон народився 3 березня 1976 року в селі Завод Чернігівського району. Після закінчення Пакульської середньої школи проходив строкову службу в армії. Згодом пов’язав своє життя з містом Славутич.
Багато років працював слюсарем у ПРП "АТАСС", також трудився у "Новарці", а останнім часом — у приватному підприємстві.
"Леонід був доброю, щирою та чуйною людиною, завжди готовий прийти на допомогу. Про таких говорять «мав золоті руки»", — згадують про Леоніда близькі та знайомі.
У жовтні 2025 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Служив на Запорізькому напрямку.
Загинув Леонід Гапон 14 березня 2026 року в селі Коломійці Синельниківського району Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання.
Поховали воїна у Славутичі.
У нього залишилися син та сестра.
Віталій Анатолійович Коротиш народився 25 квітня 1988 року в селі Єліне колишнього Сновського району. Закінчив Тур’янівську школу.
У 2016-му здобув професію столяра-верстатника деревообробних верстатів у Щорському ВПУЛГ.
Останнє місце роботи — лісництво.
29 липня 2025 року Віталія Коротиша мобілізували до лав ЗСУ.
Помер боєць 17 березня 2026 року. Поховали його в селі Олександрівка Корюківської громади.
Станіслав Олександрович Шатило народився 11 травня 1993 року в селі Старосілля. Тут минули його дитячі та юнацькі роки.
У 2000 році Станіслав пішов до першого класу Автуницької школи. Згодом продовжив навчання у Хоробицькій загальноосвітній школі, яку закінчив у 2010 році.
Після школи, у 2011-му, він поїхав працювати до Київської області, у Броварський район, село Літки. Там розпочав свій трудовий шлях.
"Станіслав був щирою, доброю і працьовитою людиною. Його знали як надійного друга, гарного сина, турботливого брата. Він завжди підтримував рідних, допомагав батькам і ніколи не залишав без уваги тих, хто потребував допомоги. За це його щиро поважали друзі та односельці", — згадують воїна у громаді.
Мобілізували чоловіка 8 лютого 2026 року. Помер через хворобу 9 березня 2026 року в навчальному центрі.
Поховали його в рідному селі.
У нього залишилися батьки та молодший брат.
Володимир Михайлович Федько народився 16 грудня 1982 року в Чернігові. Закінчив місцеву школу №8. Того ж року вступив до Чернігівського комерційного технікуму на факультет технології харчування.
Після завершення навчання його призвали на строкову службу.
Згодом продовжив освіту в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка, де здобув спеціальність "спеціаліст з автосправи з правом викладання".
Працював на різних підприємствах, зокрема в ЗАТ "ОТІС", КП "АТП-2528", а також на ВАТ "Чернігіврибгосп".
З 2013 року проживав у селі Білики та працював на СТО в місті Остер.
З перших днів повномасштабної війни Володимир Федько став на захист України — був членом добровольчого формування. З 12 квітня 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України.
Загинув воїн 16 вересня 2025 року. Весь цей час його вважали зниклим безвісти, і лише нещодавно експертиза підтвердила смерть чоловіка.
Поховали воїна в селі Білики.
У нього залишилися батьки та брат.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
