Пережила окупацію та чекає на повернення з війни сина-бійця, вишиваючи і створюючи штучні квіти. Жителька села Бурівка Тупичівської громади, що на Чернігівщині, Людмила Янченко кілька десятиліть захоплюється рукоділлям. Говорить: творчість допомагає їй не занепасти духом під час війни.
Людмила Янченко понад 20 років пропрацювала в школі "технічкою", зараз — на пенсії, доглядає за донькою з інвалідністю.
Розповідає: рукоділля також допомагає їй чекати додому сина-військового — її Сергій на бойове псевдо Режисер другий рік поспіль служить в одній із бригад ЗСУ.
У цивільному житті Сергій Янченко — режисер монтажу на Суспільне Чернігів.
"Творчість відволікає, бо тяжко. Переживаю за сина, переживаю за доньку. А так — заспокоююся", — каже Людмила.
Жінка розповідає: з голкою вона змалечку — перших стібків навчила бабуся, материна мати. Зараз вишиває переважно рушники та картини.
Майстриня також робить квіти з атласу — це, говорить, її нове захоплення. А ще — плете килимки для бійців із порізаного на стьожки старого одягу.
Вироби, ділиться рукодільниця, вона найчастіше роздаровує, іноді — продає за символічну ціну.
Своє життя і початок повномасштабної війни жінка згадує так:
"Я в Бурівці й народилася, і закінчила тут школу, і в ній же працювала. Під час війни нікуди не виїжджала. І в окупації була тут. Донька — з інвалідністю, то вона дуже боялася, а я боялася за неї. Було страшно. Через наші хати, через наше село летіли на Чернігів ракети", — говорить Людмила Янченко.
Бурівка пережила 37 днів російської окупації в лютому-квітні 2022 року. За даними зі старостату, зараз у селі проживає трохи більше як 360 людей.
12 березня 2025 року в Бурівці відкрили музей-світлицю, де зберігають місцеві старожитності, зокрема вишивки.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
