На Чернігівщині 25 лютого попрощались із п'ятьма захисниками України: Леонідом Кнутом, Олександром Крикуном, Владиславом Тараненком, Олексієм Чеканом та Володимиром Пилипенком.
Про це повідомляють у Менській, Вертіївській, Бахмацькій, Мринській та Ріпкинській громадах.
Леонід Леонідович Кнут народився 3 грудня 2001 року. Проживав у селищі Макошине на Менщині.
Закінчив місцеву школу. Потім вступив до Академії державної пенітенціарної служби України на спеціальність "Правоохоронна діяльність", після закінчення якої отримав звання лейтенанта внутрішньої служби. Працював у "Менській виправній колонії" та в "Муніципальній охороні" міста Києва.
7 червня 2025 року він приєднався до Сил оборони України за контрактом, обравши службу на посаді гранатометника у 12-й бригаді спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Побратими знали його як вмотивованого та вольового воїна, людину, на яку завжди можна було покластися. Життя молодого захисника обірвалося 10 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
"Він був справжнім патріотом, вольовою та вмотивованою людиною. У червні 2025 року чоловік долучився до сил оборони України за контрактом, обравши шлях захисника в одній із бригад спеціального призначення «Азов». Служив на посаді гранатометника", — пишуть про Леоніда у громаді.
Загинув боєць 10 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали Леоніда Кнута у рідному селищі.
Олександр Анатолійович Крикун народився 10 лютого 1977 року в селі Вертіїівка на Ніжинщині. Закінчив місцеву школу. Здобув вищу освіту в Ніжинському університеті імені Миколи Гоголя за спеціальністю історія та правознавство.
Працював майстром виробничого навчання у ПТУ №33 у селі Мрин, потім — оператором АГНКС "Форсаж-газ".
У серпні 2025 року чоловіка мобілузували.
"За час служби він проявив себе як відповідальний, енергійний та відданий воїн-захисник", — пишуть про Олександра у громаді.
Загинув боєць 16 лютого 2026 року.
Попрощалися з Олександром Крикуном у Ніжині, поховали у селі Вертіївка.
Владислав Васильович Тараненко народився 10 січня 2003 року в Луганській області. 2021 року, після закінчення школи та досягнувши повноліття, долучився лав ЗСУ за контрактом.
У 2023 році Владислав створив сім’ю, продовжуючи службу.
"Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Родина з нетерпінням чекала його у відпустку… Але, на жаль, не судилося", — пишуть про Владислава у Бахмацькій громаді.
18 лютого 2026 року боєць загинув, виконуючи бойове завдання у Краматорському районі на Донеччині.
Батьки захисника залишилися на тимчасово окупованій території. У місті Бахмач у Владислава Тараненка залишилися дружина та діти.
Попрощалися та поховали його у Бахмачі на кладовищі на вулиці Ярослава Максименка. 24 та 25 лютого 2026 року оголошені Днями жалоби у Бахмацькій громаді.
Олексій Володимирович Чекан народився 21 липня 1983 року.
Загинув боєць 9 березня 2025 під час виконання бойового завдання на Курському напрямку.
Попрощалися та поховали Олексія Чекана на Новому кладовищі у селі Мрин на Ніжинщині.
Володимир Михайлович Пилипенко народився 10 травня 1977 року в селищі Ріпки. Закінчив місцеву школу.
Певний час працював інструктором у ДОСААФ. Із 2020 року чоловік долучився за контрактом до Державної прикордонної служби України. Служив у званні старшого сержанта.
Загинув боєць 22 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали Володимир Пилипенка у Ріпках. У нього залишилися дружина, донька та батьки.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
