Не бачились від народження, а познайомились на 18-річчя молодшого брата. Така історія братів Михайлових – Володимира та Радислава. Вони – роми. Брати не знали про існування один одного, аж поки старший не побачив статтю в газеті і не захотів знайти рідню. Нині вони живуть в Городні і започаткували власний гурт. Історія до Міжнародного дня ромів.
10 років тому у Городні вперше зустрілися та познайомилися рідні брати – Володимир та Радислав Михайлови. Вони мають різницю у віці у 5 років, проте виховувались в інтернатах і про існування один одного не знали.
«У нас дуже велика родина. в родині 18 дітей від одного тата. І так склалося, що 7 чоловік мама залишила в школі-інтернаті, тобто у дитячому будинку», – розповідає Володимир.
Про свою родину старший Володимир дізнався з газети. Йому тоді було 12. Вже навчаючись в училищі, з першої стипендії Володимир вирішив приїхати до Городні та знайти рідню.
«Коли я навчався в інтернаті, я був завжди один. В мене була така маленька мрія, коли зимові, літні канікули я завжди сам, я завжди хотів брата чи сестру. А зараз приїжджаю до мами, а тут 18 людей», – сміється Володимир.
Знайти Радислава Володимиру допомогла його прийомна мати хлопця – вона теж з Городні. Сам Радислав у цей час навчався у Києві. Зустріч братів організували на вісімнадцятиріччя молодшого. Старший приїхав з подарунками.
«Це були неперевершені відчуття, тому що в мене завтра мав би бути День народження, я приїхав з сесії додому. Дивлюся на нього і думаю, ну нічого собі! Подарував він мені тоді сенсорний мобільний телефон і на зображенні було багато моїх братів та сестер!», – розповідає Радислав.
Згодом старший брат познайомив Радислава з його ріднею.
«Я дуже не хотів, я декілька разів відмовлявся», – згадує Радислав.
«Хоча він не розумів ні ромської мови, нічого. Я знав уже всі закони, всю цю культуру знав. Я йому просто розказував і все», – говорить Володимир.
«Мама звісно плакала, просить у нас завжди вибачення. А ми кажемо «мамочка, ми дуже тобі вдячні, що так все трапилося. Тобі все одно не було сумно, в тебе стільки дітей», – розповідають хлопці.
Зараз вони репетирують пісні вдома чи в будинку культури. А до карантину збирали концерти, їздили по корпоративах та весіллях.
Читайте також:
Багатодітні родини з усієї країни: як жителька Дроздівки намагається зберегти школу і відродити село
