Ставила на ноги своїх пацієнтів, а тепер сама потребує допомоги. 29-річна лікарка з Чернігова Олена Ревенко у жовтні 2024 року оступилась і підвернула ногу. За словами її матері Катерини Коваль, тоді вони жили в Іспанії. Місцеві медики не розпізнали перелом п'ятки і це ледь не коштувало Олені життя. У неї виникли ускладнення — тромб, який призвів до трьох зупинок серця та коми. Лікарі не давали жодних прогнозів та чотири рази пропонували матері відключити доньку від апаратів життєзабезпечення. Через місяць та 10 днів Олена вийшла з коми та впізнала рідних. Катерина Коваль повернула доньку до України і зараз шукає можливості продовжити реабілітацію. Каже: самі вони впоратися не зможуть, їм потрібні благодійники, які допоможуть фінансово.
Закінчила Чернігівський базовий медичний коледж та брала участь у конкурсах краси
Олена Ревенко навчалась у медичному коледжі в Чернігові за спеціальністю «лікувальна справа». Після закінчення декілька місяців працювала фармацевтом в аптеці. А потім поїхала до Києва та влаштувалася медичною сестрою у відділенні кардіохірургії Олександрівської лікарні.
«Оленці вдавалося ставити на ноги пацієнтів після дуже складних операцій, навіть, коли інші реабілітологи казали, що людина більше ніколи не зможе ходити. Ці результати її надихали, і вона пішла навчатися на лікаря-реабілітолога. Продовжувала працювати медсестрою. Крім того, ще встигала брати учать у конкурсах краси, закінчила модельне агенство. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона продовжила працювати», — пригадує Катерина Коваль.
За її словами, у 2023 році в чоловіка Олени, Ярослава Ревенка, виявили злоякісну пухлину щитоподібної залози. Йому зробили операцію та дві хіміотерапії. Лікарі порадили їм поїхати до Іспанії для подальшого лікування та реабілітації. Навесні 2024 року Олена та Ярослав виїхали з України.
«Там багато українців лікуються, іспанці вміють ефективно підбирати дози. Оленка онлайн вчила іспанську мову, здала екзамени та виграла грант на безоплатне навчання в іспанській школі. І пів року провчилася там».
Лікар діагностував пошкодження зв'язок та призначив парацетамол
Як пригадує Катерина Коваль, наприкінці жовтня, гуляючи увечері містом Малага, Олена оступилась та підвернула ногу. Наступного дня її стан погіршився — нога почала чорніти. У лікарні Олені зробили знімок, місцевий лікар сказав, що це пошкодження зв'язок, та призначив парацетамол.
«Але нога продовжувала набрякати, синців ставало більше. Донька декілька разів зверталася до лікарні, але крім знеболювального їй нічого не призначали. Зверталась і до приватної клініки, але результату не було теж. З'явилася задишка, посеред ночі ставалися судомні напади. Я теж багато років працювала в лікарнях у Чернігові й розуміла, що так не має бути, тому попросила в Оленки рентгенівські знімки. Звернулася до наших лікарів, вони мені сказали, що, ймовірніше, це складний перелом п'яткової кістки. Треба гіпсувати та призначати антикоагуляти обов'язково, бо є загроза тромбів», — розповідає Катерина Коваль.
Кома та чотири пропозиції відключити від апаратів
21 грудня 2024 року Олена втратила свідомість. Чоловік викликав «швидку», декілька бригад намагалися знайти причину. У неї тричі зафіксували зупинку серця і, зрештою, забрали до реанімації. Згодом з'ясували, що в п'яті утворився тромб, який відірвався та перекрив легеневу артерію. Олена впала в кому. Катерина дізналася про це телефоном й одразу почала шукати авіаквитки, щоб полетіти до доньки.
«Це був передноворічний період, квитки знайти нереально. Треба було доїхати до Вроцлава, 1 січня ми прилетіли до Іспанії. Я до кінця не могла повірити в те, що сталося, поки не побачила її».
За словами жінки, Олена була в комі місяць і 10 днів. За цей час їй чотири рази пропонували відключити доньку від апаратів життєзабезпечення.
«Розповідали, що це вже все: навіть, якщо станеться чудо, і вона вийде з коми, то буде у вегетативному стані. Приносили вже готові документи, щоб я поставила підпис. І Ярославу теж пропонували. Ми категорично були проти. Я сказала, що буду боротися до останього за свою доньку, молилася постійно. І чудо сталося!».
Олена вийшла з коми 31 січня 2025 року. Катерина говорить: дочка одразу її впізнала.
«Але через те, що в неї було декілька зупинок серця, мозок був без кровопостачання, пошкодилася кора головного мозку. Це називається аноксична енцефалопатія. Оленка не розмовляла, вона не могла сама повернутися, сісти чи встати. У суглобах сильні контрактури були (обмеження рухливості в суглобі, коли кінцівка не може повністю зігнутися чи розігнутися, — ред.). Але когнітивні фукції збережені, ми спілкувалися стисканням рук, рухами очей. Згодом вона почала сама дихати».
Реабілітація та рішення повернутися до України
Потім Олену перевели до клініки при Інституті Гуттманна, яка розташована в місті Бадалона. Переїзд до клініки та перебування там оплатила влада Андалусії. Дівчину взяли на реабілітацію. Проте, за словами Катерини Коваль, вона виявилася неефективною.
«Треба більш "агресивна" реабілітація. Тобто, потужна робота з контрактурами. А в них такого немає, їй робили легкий масаж, більше схожий на поглажування. Забирали до спортзали, але теж усі вправи дуже легкі. Уся реабілітація займала годину на день. Але я їм дуже вдячна, ми були там пів року. Якби довелося платити власним коштом — це сотні тисяч євро. Ми б самі не впорались. Оленка молода, у неї великий потенціал, і я розуміла, що треба повертатися до України. Бо, якщо не займатися, то м'язи атрофуються. Нам також допоміг народний депутат Валерій Зуб (заслужений лікар України, доктор медичних наук, доцент кафедри фізичної реабілітації в Національному університеті "Чернігівська політехніка", — ред.). Він надавав медичні консультації та допоміг зв'язатися з консулом України в Барселоні. Згодом знайшлися благодійники, які оплатили повернення Олени додому».
У квітні 2026 року родина повернуласья до України. Олена одразу пройшла реабілітацію в місті Мукачево, що на Закарпатті. За словами матері, там із донькою почала працювати команда лікарів: фізіотерапевт, ерготерапевт, логопед. Її ставили у вертикалізатор. Олена стала почуватися краще, а контрактури в суглобах зменшилися. За словами Катерини Коваль, наразі держава може оплачувати лише один місяць реабілітації на рік. Жінка писала звернення й до інших європейських країн, аби доньку прийняли там, але всюди отримала відмови.
«Мовляв, це сталося в Іспанії, тому повертайтеся туди. Через місяць перебування у Мукачеві ми повернулися до Чернігова. Місцеві лікарні відмовляють у реабілітації, кажуть, що велика кількість військових. Ми оплачуємо реабілітолога, який приходить додому, але це зовсім не ті умови. Велику частину різних ліків, харчування, засобів гігієни ми також покриваємо самі. Але я розумію, що ми втрачаємо час. У неї молодий організм, якщо реабілітацію не переривати, то я вірю, що є всі шанси поставити її на ноги. Наразі ми з Оленкою навіть повторюємо матеріали по фармакології, вона все розуміє. На кріслі колісному виходимо гуляти на вулицю».
Катерина говорить: вони дізнавалися про можливість реабілітації в центрі у Модричах. Там відповіли, що можуть прийняти Олену.
«Але сума — понад 300 тисяч гривень на місяць. Це дуже багато для нашої родини. Нас дуже надихає історія чернігівського військового Віталія Шумея. Тому наразі ми шукаємо благодійників, які б могли нам допомогти. І щиро дякую всім, хто нас уже підтримав і продовжує підтримувати весь цей складний період».
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
