На Чернігівщині 14 листопада в останню путь провели чотирьох захисників України: Олександра Борщана, Олександра Воробея, Івана Вітька та Олександра Милейка.
Про це повідомили Куликівська селищна рада, Борзнянська територіальна громада, Носівська та Прилуцька міські ради на своїх Facebook-сторінках.
Олександр Борщан народився 24 листопада 1990 року в Куликівці. Після закінчення 9 класів місцевої школи навчався в Куликівському професійному аграрному ліцеї. Далі — строкова військова служба. Після демобілізації працював у селянсько-фермерському господарстві "Колос".
До повномасштабного вторгнення жив та працював у місті Чернігові. У жовтні 2023 року Олександра мобілізували до лав ЗСУ. Був кулеметником штурмової роти однієї з військових частин. У складі свого підрозділу брав участь у Курській операції. Разом з побратимами виконував бойові завдання у тилу ворога.
З 15 вересня 2024 року бійця вважали зниклим безвісти.
Лише нещодавно підтвердився збіг ДНК у відповідній базі даних. І днями військова частина офіційно підтвердила факт загибелі солдата Олександра Борщана під час виконання бойового завдання у Курській області РФ 15 вересня 2024 року.
Поховали воїна у Куликівці.
Олександр Милейко народився 18 липня 1973 року в селі Савинки Корюківського району, що на Чернігівщині. Там пройшло його дитинство. Змалку відзначався щирістю, відповідальністю та бажанням допомогти іншим.
Закінчив Савинківську середню школу з відзнакою. Під час навчання проявляв наполегливість і старанність, особливо любив технічні предмети. Саме у школі пройшов навчання та отримав права тракториста.
Згодом пройшов військову службу в армії у селі Гончарівське Чернігівської області. За дисциплінованість та відданість військовій справі отримав звання молодшого сержанта механізованої машини.
Повернувшись з армії, вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу за спеціальністю "Електрик".
У 2019 році переїхав з рідного села до міста Прилуки, де працював на різних підприємствах міста.
9 грудня 2023 року Олександра Милейка мобілізували. Військовий вишкіл чоловік пройшов у навчальному центрі в селищі Десна.
У січні 2024 року прибув до міста Чугуєва для виконання бойових завдань.
Загинув Олександр Милейко 18 лютого 2024 року в селі Синьківка Куп’янського району Харківської області.
Поховали воїна у Прилуках.
У нього залишилася сестра.
Іван Вітько народився 22 квітня 1983 року в селі Озеряни на Бобровиччині. Початкову освіту здобував у сільській школі, згодом родина переїхала до Носівки, де хлопець продовжив навчання у Носівській школі №1. Після закінчення працював на різних роботах в столиці. Останнє місце роботи — НВКЦ "ПРЕС".
Мобілізували Івана 6 квітня 2022 року. Воював на різних напрямках фронту: прикордоння, Сумщина, Покровськ, Донеччина.
Поблизу Куп’янська сержант Іван Вітько зазнав поранення внаслідок влучання російського FPV-дрона в автомобіль, у якому він їхав разом із водієм.
"Побратими його евакуювали оперативно до стабпункту. Адже водію авто дивом вдалося вціліти. Стан Івана був дуже важкий, стабілізаційні заходи дали можливість перевезти його з Харкова до шпиталю в столицю. Однак всі зусилля медиків, молитви рідних виявилися марними..." — пишуть в громаді.
Помер воїн 10 листопада.
Поховали бійця у Носівці на кладовищі по вулиці Центральна.
Олександр Воробей народився 17 лютого 1993 року у Прачах. Тут минули його дитячі роки, тут він зробив свої перші кроки в доросле життя. У 2010 році закінчив місцеву школу, після чого навчався у Сосницькому ліцеї, де здобув професію тракториста-машиніста. Працював у ТОВ "Агрікор Холдинг".
У 2018 році Олександр підписав контракт на проходження служби в Збройних Силах України. Протягом трьох років він виконував свій військовий обов’язок, а після демобілізації повернувся до мирного життя, працював у ТОВ "ЖАКО".
На початку повномасштабної війни Олександр вступив до територіальної оборони Києва, а згодом воював на найгарячіших напрямках.
25 вересня цього року, під час виконання бойового завдання, воїн отримав тяжке поранення. Лікарі боролися за його життя, але 7 листопада 2025 року Олександр Воробей помер.
За проявлену мужність, патріотизм і стійкість боєць був нагороджений медалями "Незламним героям російсько-української війни", "Честь. Слава. Держава", а також відзначений подяками та грамотами від командування за гідну службу, високий професіоналізм та вірність присязі.
Поховали Олександра Воробея у рідному селі.
У нього залишилися десятирічна донька, мати, бабуся та дві сестри.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
