На Чернігівщині 25 червня попрощалися з п'ятьма захисниками: Дмитрієм Веремієнком, Олексієм Драгуном, Максимом Журбою, Максимом Пасатом та Володимиром Мильчиком.
Про це повідомляють у Сосницькій, Вертіївській, Корюківській, Коропській і Талалаївській селищній громадах.
Дмитрій Веремієнко народився 8 грудня 1982 року в селі Вільшане в родині вчителів. У 2000 році закінчив Вільшанську школу, потім здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у Сосницькому професійно-технічному училищі.
У 2001 році розпочав службу в прикордонних військах Київського військового округу.
З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, добровільно став до лав оборонців України. Брав участь в обороні Чернігова, згодом воював на Сході – у Донецькій області на Авдіївському та Покровському напрямках.
14 березня 2024 року Дмитрій загинув під час виконання бойового завдання в районі села Бердичі Покровського району Донецької області.
Попрощалися із бійцем та поховали його в рідному селі. У нього залишилися мама, син та донька.
Олексій Драгун народився 21 лютого 1997 року.
Загинув 4 червня 2025 року. Попрощалися з Олексієм Драгуном у Ніжині, поховали в селі Мала Кошелівка Вертіївської громади.
Максим Журба народився 3 квітня 1998 року в місті Корюківка. Проживав у Наумівці.
Як розповіли в селі, з 2005 по 2014 рік Максим навчався у Наумівській школі. Потім, з 2014 по 2017 рік, здобував освіту в Чернігівському професійному будівельному ліцеї. Після навчання працював на будівництві в Києві.
У 2023 році долучився до лав ЗСУ.
20 червня 2025 року боєць загинув. Попрощалися з Максимом Журбою та поховали його в селі Наумівка. У нього залишилися мама, сестра та брат, який служить у ЗСУ.
Максим Пасат народився 23 листопада 2002 року. У 2020 році закінчив Оболонську школу, що на Коропщині.
Після школи Максим проходив строкову службу в армії. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України.
"Був стрільцем механізованого відділення 53-ї окремої механізованої бригади, виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту", — пишуть у громаді.
17 червня 2025 року боєць загинув від поранення, отриманого на території Бахмутського району Донецької області.
Попрощалися з Максимом Пасатою та поховали його в селі Будище Коропської громади. У нього залишилися батьки, брати та сестри.
Володимир Мильчик народився 23 грудня 1981 року в селі Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області, де і закінчив 8 класів місцевої середньої школи. Тоді хлопець осиротів – померла його мама і молодшого брата взяла під опіку сестра Майя, яка проживає у селі Чернецьке. Тут хлопець навчався у старших класах Чернецької школи. Після закінчення школи Володя вступив до Харківського військового інституту танкових військ і вже у 2004 році здобув звання лейтенанта.
У 2005 році звільнився з військової служби. Працював на СТО в місті Суми, потім у Прилуках та Києві.
"Дуже любив автомобільну справу. Їй присвячував найбільше свого часу. Найрідніші його люди – сестра Майя та п’ятнадцятирічний син Денис, які й були всією його родиною", — пишуть у громаді.
18 квітня 2025 року Володимир був призваний на військову службу.
21 червня 2025 року військовослужбовець помер у лікарні міста Сміла Черкаської області. Попрощалися з Володимиром Мильчиком та поховали його на центральному кладовищі в селі Чернецьке.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
