У Чернігові 5 червня поховали Данила Жуковецького – 22-річного чоловіка, який зазнав поранень під час атаки російських "шахедів" на Чернігів у ніч із 2 на 3 червня. Як розповів його дідусь Петро Жуковецький, тієї ночі Данило зустрічався з друзями. І під час прильоту "шахеда" був біля епіцентру вибуху. Чоловіка госпіталізували у вкрай тяжкому стані та прооперували, але за добу він помер в реанімації. У день, коли Данило мав складати іспит в університеті, його рідні й близькі прийшли провести його в останню путь.
Сховався між магазином і багатоповерхівкою, тепер на цьому місці квіти
Бабуся Данила Віра Бідна не стримує слів:
"Фашисти прокляті, щоб вони там повиздихали! Забрали найріднішого, який у мене був… Ой, Господи..."
Жінка розповідає, яких поранень зазнав її внук тієї ночі:
"Його там порізало повністю: й руки переламані, загалом всередині все побито було. В реанімацію повезли, годин 10, напевне, операція тривала. Всі сподівались..."
Дідусь Данила Петро Жуковецький каже:
"Вони десь зустрілись із друзями випити кави чи до дівчини приїхали. До «Союза» тільки вийшли, він же ж ще подзвонив бабусі й своєму дядьку, що літають «шахеди»..."
Зі слів друзів, у момент удару "шахеда" Данило сховався у проході між магазином та багатоповерхівкою. Нині на цьому місці квіти.
"У нього була мрія, і ми її виконаємо"
Попрощатися із Данилом 5 червня прийшли його рідні, знайомі та друзі.
Друг загиблого Данило Пушкар розповідає:
"Жили поруч, навчалися в 31-й гімназії. Ми дружили з дитинства. Це була дуже світла людина. Завжди допомагав, якщо якась проблема. Він завжди, от йому набереш — і ця людина завжди приїде й завжди допоможе".
Чоловік каже: Данило мав багато мрій та цілей.
"Одна з його цілей – це було подарувати квіти своїй рідній сестрі завтра на випускному вечорі. Ми будемо цю мрію його виконувати".
"Як це можна пережити?!"
17 червня Данилу мало б виповнитися 23 роки.
Він навчався у Національному університеті "Чернігівська політехніка" за спеціальністю "Соціальна робота". Деканка його факультету Надія Нагорна розповіла, що в день, коли Данила ховають, він мав складати атестаційний іспит. А за місяць – отримати диплом бакалавра.
"Відповідальний, старанний, дуже хотів отримати диплом, переживав, чи все складеться, тому що бакалаврська робота – це певний рівень відповідальності. Не сталося. Він ділився досвідом, що підтримує Збройні Сили за можливості і так далі. Але ось оця соціальна спрямованість також була одним з орієнтирів", — говорить Надія Нагорна.
Бабуся Данила Віра Бідна плаче над онуком:
"Мій онучок… Ось він мав отримувати диплом в інституті, у сестрички випускний 6-го, він збирався до сестрички на випускний… Сказав: «Я їй подарую 30 чи 50 троянд»… А тепер сестричка на похорони прийшла… Як це можна пережити?!".
Поховали Данила на кладовищі "Яцево".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
