У Черкасах вшанували пам'ять загиблого 22-річного захисника Назара Набережного. 29 січня минає рік після його смерті. Рідні та друзі у Свято-Михайлівському кафедральному гарнізонному соборі створили експозицію, яку присвятили полеглому Герою.
Назар був вихованцем скаутської організації "Пласт" та випускником Черкаського клубу юних моряків, розповіла Суспільному його мати Тетяна Скляренко.
Зі слів пані Тетяни, Назар змалечку любив порядок у всьому:
"У школі на нього техпрацівниці говорили «Голова колгоспу», тому що у нього завжди була краватка та біла сорочка. Йому подобалась дисципліна, от він такий був: щоб все було у нього правильно".
На початку повномасштабної війни Назар пішов до війська. Тоді, розповіла сестра Марина, вони поспіхом складали йому речі:
"Мені, каже, треба рюкзак, мені треба форму, мені треба спорядження і я кажу: Назарчик, а куди ж ти поїдеш, а він: та ні, ми десь в Дніпропетровській області будемо навчати чоловіків військової справи, бо він був офіцером".
Згодом отримали повідомлення, що Назар "на нулі" поблизу Авдіївки. Там, на Донецькому напрямку, він провів майже два роки, загинув 29 січня 2024 року, відбиваючи атаку російської армії.
"Коли він прийшов до нас, він був серйозний, відповідальний хлопець. І загинув, як герой, захищаючи нас. Дуже боляче, що від нас іде молодь, яка мала б відбудовувати нашу Україну, дуже шкода хлопця", — прокоментував директор Черкаського клубу моряків Владислав Підгурський.
"Когось хотілося шукати винним в тому, що отак трапилося, десь себе винила, що не відмовила, щоб був військовим, аби кудись в інший заклад поступав, але це все пройшло. Зараз я лише прошу в Бога здоров’я, аби нести про нього світлу пам'ять, таку, як він був: добрий, веселий, як світлячок був. Я не хочу, щоб на мене дивилися із жалістю люди, я цього не хочу. Я хочу, щоб дивилися люди і говорили: це мама Назара, героя України, щоб це була гордість за нього", — розповіла Тетяна Скляренко.
Нині, через рік після загибелі, його речі привезли у Свято-Михайлівський собор, де рідні та друзі пригадали правильного у всьому Назара. В одну сумку друзі загиблого зібрали 22 роки спогадів про нього — однострій пластуна, в якому він присягався бути вірним Україні, а ще форма вихованця клубу юних моряків.
У соборі, зі слів капелана Володимира Рідного, відбулось вшанування пам’яті Назара Набережного:
"Він має такий формат, тому що це формат нашого життя. Це формат Назарового життя. Він людина вільна, молода, свідома, прогресивна. Не його формат, коли сідають всі за стіл, цокаються, пускають сльозу".
