Поліцейський з Умані Володимир Сідлецький у листопаді 2022 року разом із колегами вирушив на деокуповану Херсонщину. Там документував злочини російської армії та розміновував території. Та під час одного із завдань підірвався на міні й втратив зір.
Як адаптувався до нового життя Володимир Сідлецький розповів Суспільному.
Нагороду "Доблесть Черкащини" Володимир Сідлецький отримав наприкінці 2024 року. Але ціна, яку за неї заплатив, — страшна. У грудні 2022 року поліцейський разом з колегами підірвався на міні й втратив зір.
"Було тяжко, ти не бачиш, ти не знаєш, на скільки це, як це, чому це. Ну, ти розумієш, чому це, але не знаєш, на який це період чи ти взагалі вилікуєшся, чи не вилікуєшся".

До цієї події Володимир працював у місцевій поліції та зустрічався з дівчиною, нині — дружиною Аліною.
"Майже весь період до нашого шлюбу ми зустрічались і не жили разом. Ми з'їхалися за тиждень до весілля. Пожили ми разом три тижні і чоловік поїхав в Херсон", — розповіла Аліна Сідлецька.
Саме ця поїздка на Херсонщину, додав Володимир, назавжди змінила їхнє життя.
"З усієї області, з кожного райвідділу були відібрані кілька людей і був сформований зведений загін. Ну, я знав, що ми маємо їхати, але куди, я не знав. Там проводили також розмінування території, фільтрація населення, виявлення людей, які були колаборантами. Пробули ми там недовго, на жаль, по факту, два тижні. І 7 грудня 2022 року ми під час одного з виїздів, наша група потрапила на пастку, яку залишили росіяни, коли відступали. Ми на ній підірвалися".
Того дня загинули сім колег чоловіка, а сам він втратив зір, розповіла пані Аліна.
"Я подзвонила до його побратима, який був з ним, він мені розказав. І, в принципі, 7-8 грудня ми самі дізнавалися, де він перебуває. 9 грудня я поїхала в Одесу з друзями і залишилась там на три місяці. Ми стали себе повноцінно почувати, напевне, чоловіком і дружиною, які пройшли багато через що і почали більше цінувати один одного".

За час після поранення Володимир прийняв нову реальність. Нині має надію, що лікарі зможуть йому відновити зір хоча б на одному оці.
"Лікарі дають шанси. Вони не можуть сказати мені, що через тиждень, через два, через три місяці ти там будеш бачити. Вони дають шанси, роблять все можливе".