Морського піхотинця з Черкас Микиту Петрика, який перебував у полоні 30 місяців і шість днів, повернули в межах обміну 18 жовтня. Його дружина Юлія їхала на зустріч, щоб підтримати родини захисників. Та в останній момент і сама отримала повідомлення про повернення чоловіка.
Як розповіла Суспільному Юлія, перші слова, які сказала чоловікові під час зустрічі — "Нарешті ти вдома! З днем народження!".
На зустріч військовополонених Юлія їхала від громадської організації, щоб підтримати родини захисників. Та в останній момент й сама отримала повідомлення про повернення чоловіка. Призналася — боялася не впізнати коханого:
"Коли автобуси зупинилися почали виходити хлопці, я думала: Господи, хоч би його впізнати взагалі. Бо я взагалі не знаю, який він зараз на вигляд. І вийшла частина хлопців вийшла і потім почала друга частина виходити, а я вже почала підходити, роздивлятися, бо ще й темно було. І я повертаюся і бачу його".
Юлія додала: чоловіка обміняли у його день народження і це стало найкращим подарунком для обох.
"Він каже, що також молився, аби потрапити в обмін на день народження. Він каже: я знаю що мене кудись везли, але куди не кажуть, ну надія була що це обмін".
Микита Петрик служив у 36-й бригаді морської піхоти, у 2022-му боронив Маріуполь. Про те, що він у полоні, Юлія дізналася з російських пабліків.
"Коли він потрапив в полон, русня тоді виставила фотки, що він у них. Він дуже такий побитий на фото, ну і враховувати те, який він прийшов і який він був, то кілограмів він дуже багато скинув", — розповіла Юлія.
Донечці Даринці тоді було два роки. Нині Юлія з донькою радіють, що знову будуть всі разом.
"Зараз я підтримую його тим, що кажу йому, що ми дуже на нього чекали, що нам дуже його не вистачало. Зараз особливо я нічого не говорю, тому що у нього зараз такий період, що треба самому говорити, він сам розповідає, що і як було, питає: а як ви жили, а як ви те, ну і розповідаємо, як ми жили і що в нас було, де ми були, що ми робили. Він змінився, але змінився в кращу сторону — став більше таким сім’янином".
Увесь період реабілітації чоловіка планують бути поруч, додала Юлія. Проте припиняти боротьбу за інших хлопців не збирається:
"Наші морпіхи ще досі в полоні, їх дуже велика кількість там, як офіцерів, так і не офіцерів. Ще дуже багато засуджених в полоні і потрібно за них боротися. Треба якось спілкуватися з координаційним штабом, допомагати нашим державним структурам і з часом кожний попаде на обмін. Обмін — це завжди рулетка. Хтось буде перший, хтось буде останній. Але ж зараз є надія що наші захисники Маріуполя будуть скоріше повертатися і в більшій частині, тому що у них найдовший термін перебування в полоні".
Для Микити Юлія приготувала подарунок — нову обручку, бо свою він загубив до війни. На ній гравіювання — "Ти мій герой".
"Я віддала йому обручку, він її взяв поміряв вже там на локації. Каже: вона на мене велика, забери її, щоб я її не загубив. То я її поки забрала".
Після його відновлення одна з мрій — поїхати разом до моря, додала Юлія Петрик:
"Це його здоров’я, тим паче він дуже любить море і я б дуже хотіла поїхати. Але далі не знаю, далі все залежить від нього, що захоче він, те захочу я".
