Переселенка з Краматорська Лідія Рожанська шиттям займається 20 років. Попри війну не залишила улюблену справу, а продовжує шити в кімнаті гуртожитку в Черкасах, де нині проживає. Та тепер має окреме місце для цього. Команда координації та управління місцями тимчасового проживання благодійного фонду "Право на захист" допомогла відкрити окрему кімнату. Там всі охочі переселенці зможуть навчитися основ цієї справи й шити для потреб самостійно.
Щоб облаштувати кімнату для шиття, закупили необхідну техніку та знаряддя для ремонту, повідомив Суспільному координатор команди координації та управління місцями тимчасового проживання благодійного фонду "Право на захист" Віталій Радченко.
Для пані Лідії швейна машинка найцінніша річ, яку забрала з собою з рідного Краматорська:
"У березні виїхали, а у вересні повернулися до міста, щоб хоч якісь речі забрати. І найперше я забрала машинку. Тому що це мій психолог. Мені нічого не потрібно, але машинка — так. Вона в мене з 2014 року".
Переселенка продовжила улюблену справу в кімнаті гуртожитку в Черкасах, яка стала для неї другим домом.
"Я підтягувала крісло та ставила педаль. Так сідала в навушниках і працювала", — пригадала Лідія Рожанська.
Тепер жінка має окрему кімнату зі швейними машинками. Тут не лише шиє сама, а й навчає інших переселенок. Нещодавно вона провела перше заняття:
"Коли шиєш, то голка повинна проходити ось там. На неї дивишся як на орієнтир".
Переселенка пані Ганна працює баристою. Нині вирішила навчитися й новій для себе справі — шиттю.
"Це корисно як і для моєї родини, так і для мого майбутнього, аби можна було заробляти на цьому кошти. Важко щось починати в чужому місті, але треба з чогось починати", — поділилася Ганна Бабаєва.
Вона зазначила, що якщо все вдасться і вдасться опанувати швейну справу, то запланувала поєднувати дві роботи:
"Я зможу поєднувати дві роботи, адже маю хороший графік".
З 15 років шила одяг для себе та речі для дому Олена Петрівна.
"У мене мама так шила дещо, бо ми з молодості хотіли нові спідниці та блузки. У 90-ті роки була складна ситуація, тому доводилося робити щось власноруч. Тож намагалась теж щось шити", — поділилася пані Олена
Тож тепер поновлює свої знання і вчиться нового. Раніше жінка не вміла працювати з оверлоком:
"Мені він був дуже потрібний. Хотілося б пошити, наприклад, собі сукню тому, що вони занадто дорогі на ринку. А потім обробити оверлоком".
Ідея відкрити кімнату для навчання та шиття в Лідії Рожанської з'явилася через пів року після приїзду в Черкаси.
"Якось ми йшли з чоловіком і я кажу: було б класно, якби була кімната з шиття", — розповіла переселенка з Краматорська.
Через півтора року її бажання здійснилось. Команда благодійного фонду погодилися допомогти в її ініціативі навчати переселенців як шити:
"Переселенці, які тут живуть, до мене спускались і просили зробити дрібний ремонт, підшити щось. І інші ВПО, які хотіли навчитися, але не було можливості".
Це вже пʼятий проєкт допомоги ініціативним переселенцям в Черкаській області від команди координації та управління місцями тимчасового проживання благодійного фонду "Право на захист", розповів її координатор Віталій Радченко.
"Це один з прикладів, адже люди зібралися зі своїми ідеями та талантами. Тож ми їх підтримали. Одне із наших завдань – це знайти й створити ініціативні групи людей, які ведуть активну життєву позицію і хочуть розвиватися", — розповів координатор.
Щоб облаштувати кімнату для шиття, закупили необхідну техніку та знаряддя для ремонту. На все витратили близько 200 тисяч гривень, які надали в управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців:
"Ремонтні роботи здійснила команда гуртожитку на чолі з комендантом. Вони зробили ремонт, а ми дали матеріали. Ми умеблювали цю кімнату, а також встановили техніку – швейні машинки й все інше, що необхідне".
Нині переселенці опановують техніку шиття і запрошують всіх охочих. Зі слів Лідії Рожанської, так вони можуть не лише навчатися, а й шити самостійно.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
