У Черкасах для прийомної родини переселенців із Донеччини звели будинок. Там розмістили п'ять дитячих кімнат та окрему для батьків, дитмайданчик на подвір’ї та укриття.
Усе — в межах благодійного проєкту Олени Зеленської "Адреса дитинства", розповіла його менеджерка Валерія Савенко.
Родина Батюк-Михалько — переселенці з Донеччини, які виховують дев'ятьох дітей. Два роки сім'я жила в орендованих житлах, а нині матимуть власну домівку.
Екскурсію новим помешканням для сім'ї провів керівник проєктів з будівництва фундації Олени Зеленської Сергій Кулаткін. Він курував зведення цього будинку з моменту підбору земельної ділянки. Це десять соток на периферії Черкас.
"Це з моменту, коли ми зробили геодезичні вишукування, розробили фундамент під ці ґрунти. Фундамент доволі стандартний — це надійний залізобетонний, утеплений. Тепла підлога, енергоефективний теплова помпа, стеля утеплена, стіни утеплені".
Будинок автономний і продуманий на випадки відключень електроенергії. Є власне укриття.
"Ми це передбачили: на території знаходиться дизельний генератор. Він більше не для побутових потреб, а в разі довгострокових відключень світла буде підтримувати будинок в комфортному стані", — пояснив Сергій Кулаткін.
Яна та Віктор виховують четверо біологічних та п'ятеро названих дітей. Найстарша Олена була шостою, розповіла мама Яна:
"Олена уже виросла, їй 19 років. Офіційно її з родини вивели, але вона проживає з нами".
До Черкас родина приїхала у червні 2022 року.
"Ми із маленького шахтарського міста Білозерське Донецької області. Ми випадково приїхали в Черкаси. Не могли знайти житло, через те, що нас дуже багато. Мені знайома скинула об’яву, що чекають велику прийомну родину в садочку і ми поїхали у садочок у Черкаси".
Їхала пані Яна вагітна і з однорічним Гордієм на руках. Яринка народилася вже в Черкасах.
В дорогу збиралися поспіхом, пригадав 15-річний Юрій:
"Переїжджали дуже швидко, бо ми не знали, що буде через п'ять хвилин. З нами було дуже мало речей. Всього пару валіз для такої великої родини".
Першим помешканням родини Яни та Віктора у Черкасах став колишній дитсадок. Готували їжу на невеликій кухні на всіх. Бабуся Наталя Корабельнікова розповіла:
"Питання ставлять усі «скільки треба варити їсти, щоб вистачило на велику родину?» Не багато — три каструлі".
У колишній актовій залі родина облаштувала спільний простір. Поки було літо, розповіла Яна, нарікань не мали. Та з приходом холодів спокою не давала одна проблема — у приміщенні, яке давно не використовувалося за призначенням, були обрізані всі батареї.
Від холоду та вогкості менші діти почали хворіти. Пошуки іншого житла зайшли у глухий кут. У міському центрі соціальних служб, яке опікувалося родиною від часу їхнього приїзду, допомогти теж не могли. Фахівчиня центру Вікторія Кіташова тоді це пояснювала відсутністю вільних помешкань в місті та поза його межами.
"Коли дитина одна, то трішки легше. Навіть, коли пʼять дітей — легше. А в них різний вік діток: є підлітки, є діти молодшого шкільного віку, є середнього, а є і немовля. І тут, звичайно, умови повинні всіх-всіх влаштувати. Через це, це є проблемою"
Загалом з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, прихисток у Черкасах знайшли чотири дитячі будинки сімейного типу із прифронтових регіонів, розповіла заступниця міського голови Анастасія Чубіна. Родині Батюк-Михалько зрештою віднайшли опалюване помешкання.
"Місто допомогло виділенням житла. Ця родина проживала в комунальній квартирі чотирикімнатній, але зрозуміло, що для такої кількості дітей цього є замало. Ми вдячні, що є така допомога".
Якщо до Черкас їхали з двома валізами на всіх, то до нового будинку переїздитимуть кілька тижнів, розповів батько Віктор. Сім'я їздила сюди й підглядала за будівництвом:
"Дивилися як він будувався. Дуже раділи, що буде у нас такий будинок. Він дуже світлий. Нам дуже подобається".
Доки будинок будувався, розповів вихованець Юрій, полюбляли уявляти, як сюди заїдуть.
"Підглядали. Всередину звичайно ніхто не заходив. Ззовні бачили, який він великий".
Та побачивши все на власні очі, хлопець додав: у найбільшому захваті від кухні.
На зведення будинку не витратили жодної державної гривні, розповіла комунікаційниця фонду першої леді Валерія Савенко.
"Фундація співпрацює лише з іноземними донорами. Це або іноземні організації, або уряди певних країн, які зробили внески на будівництво цих будинків. Це уряд ОАЕ, австралійський фонд Minderoo Foundation та уряд Естонії. Цей проєкт створювався в першу чергу для родин, які внаслідок повномасштабного вторгнення або втратили житло, або їх житло було пошкоджене. Для великих прийомних родин саме".
У фонді зібрали дані на 80 таких родин, розповіла Валерія Савенко. Яна Батюк-Михалько пояснила: навіть не здогадується, як потрапили до цього переліку.
"З нами вийшли на зв’язок через зум. В мене був шок, коли нам сказали, що ми увійшли в 14 родин в Україні, для яких побудують будинок. Ми навіть не повірили в це. Навіть зараз, коли я вже сиджу в будинку — я не можу в це повірити".
Родина Яни та Віктора — дев’ята, хто вже заселився до нової оселі. У 2024 році у фонді сподіваються збудувати ще десять таких будинків.
Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко зазначив, що міська влада готова виділяти ділянки для побудови будинків:
"Ми готові виділяти ділянки в кращому місці, бо цей фонд робить дуже гарну справу".
Мама-вихователька розповіла, що вони щасливі отримати такий будинок:
"Будинок неймовірний. Нам дуже пощастило його отримати. Можливо б я і хотіла повернутися додому, але діти вже мріють жити в Черкасах. Їм подобається, вони тут навчаються, займаються в різних гуртках. В них вже немає бажання їхати додому. А я буду підтримувати дітей".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
