Дев'ять годин в дорозі з Покровська на Черкащину вивозили тварин волонтерки Дарія Корх та Олена Сташенко. Жінки понад 6 років опікувалися хворими тваринами на Донеччині: створили там реабілітаційний центр, де за цей час пролікували 1 300 собак та котів.
Тепер тварини живуть у новому притулку.
Називає їх тільки дітками, кожного знає на прізвисько та пам'ятає історію хвороби до найменших деталей. Волонтерка Дарія Корх рятувала тварин від війни ще до повномасштабного вторгнення. Пригадала, як шістнадцятирічного пса Тузика вивозили з-під обстрілів п'ять років тому:
"У 2018 році подзвонили військові з-під Пісків, сказали, що пес абсолютно лисий. Відповідно, ми поїхали його й забрали".
Цуценят Сашу та Глашу підкинули вже на Черкащині.
"Не могли ж ми їх залишити, а тут не те що місць нема, нам потрібно ще й вольєри докуповувати. Ми ж не планували так довго бути в евакуації, там у нас 14 вольєрів, тут – шість. Природно, що ми не залишили їх в біді. Забрали усіх", – розповіла Дарья.
Там, в Покровську, Дарія разом з однодумцями для тварин звела реабілітаційний центр. За шість років його існування, допомогли понад тисячі тварин.
"Дуже багато познаходили родини, за кордон позабирали. Ну, а деякі, дуже важкі випадки, як хоспіс. Ми даємо 2-3 роки життя, але щоб вони дожили в любові ці роки".
Від початку повномасштабного вторгнення шукали місце, куди зможуть перевезти 80 жителів притулку.
"В якийсь момент, оскільки в нас є собака-епілептик дуже важкої форми, собаки з важкими психологічними розладами, які пережили травми, почались деякі моменти. Коли вже почали зуби об сітку виривати і було вирішено, мабуть, вже через 5 місяців, що доведеться таки виїжджати".
За два місяці знайшли будинок на Черкащині. Переїзд був складним, додала інша волонтерка – Олена Сташенко.
"Везли ми собаки в три яруси в клітках, машина була забита. Дорогу дуже погано перенесли, дорога сама по собі дуже погана, їхали більше ніж дев'ять годин".
Вже на місці почали облаштовувати місця для тварин, розповіла Дарія:
"Це все будувалося, швидко тут закуповували матеріали, чотири вольєри ми перевезли, решта — стаціонарні з цегли. Все решта чоловік будував ось тут".
Попри зручне розташування та відносну безпеку, волонтери часто згадують рідний дім та мріють туди повернутись.
"Там все побудовано, там все для них, у котиків окремо, карантинник окремо. Ми його будували роками. Там у котів окремий величезний будинок, з величезною прогулянковою зоною. Тут за два тижні це все зробили. Тобто умови максимально екстремальні, але ми робимо все, щоб тварини цього не помічали".
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
