У Черкасах, після щонедільної акції-нагадування «Не мовчи — полон вбиває», відкрили вісім меморіальних табличок присвячених загиблим, зниклим безвісти та полоненим військовим. Написи розмістили на лавах по бульвару Шевченка та у сквері «Юність».
Від ідеї до втілення минуло чотири місяці, реалізувати проєкт вдалося завдяки доброчинникам, розповіла Суспільному координаторка громадської організації «Точка опори» Людмила Закусило.
Автопробіг до Дня Прапора України проводять щороку із 2014-го, розповів голова громадської організації «Захисників і патріотів України "Єдність"» з Чорнобая Олексій Герасименко. Цьогоріч із двома прапорами — жовто-блакитним та червоно-чорним приїхали до Черкас аби розгорнути їх на Соборній площі:
«На сьогодні близько 50 автомобілів приїхали, десь 120 людей. Наша волонтер одна жінка з Бурімки вона пошила нам два прапори. Довжина цих прапорів 20 метрів, ширина по три метри. Тобто в кожному прапорі 60 квадратних метрів. Наш прапор — це те, за що ми боремося. Його потрібно постійно відстоювати».
Попереду прапорів стояли родини із плакатами своїх рідних. По завершенню акції, всі перейшли на бульвар Шевченка аби на лавах розвішати меморіальні таблички, розповіла координаторка громадської організації «Точка опори» Людмила Закусило:
«Хотілося створити таке місце, яке б нагадувало людям завдяки кому ми маємо можливість відпочивати, пити каву, взагалі жити це життя. В нас є ініціативна група по цьому проєкту, обговорювали ми спільно від моменту де ми будемо встановлювати, також узагальнені фрази ми також радилися один з одним. Ми плануємо встановити ці таблички ще в парках, в місцях загального користування, так щоб охопити все місто».
Учасниця акції Валентина Самохова не знає про долю сина десять місяців. За її словами, нещодавно у російських пабліках написали, що він у полоні:
«На Донецькому напрямку воював. Пів року пробув на нулі, прийшла інформація, що в Ростові-на-Дону в полоні, ну ніхто шукати не хоче. Вони необхідні таблички, ну краще повісити фотографії, щоб проходять багато військових, от повісити плакати краще і на плакатах може якийсь військовий і впізнає, що з ним воював».
Чоловік Наталії Медведь загинув у 2024-му році під час виконання бойового завдання на Донеччині:
«Суспільство ділиться на дві частини: це ті, кого торкнулася війна і тих, кого це зовсім не стосується. Тому по різному реагують люди, хтось підтримує, а хтось йому просто байдуже. Але всі повинні знати, що поки вони сьогодні проводять час з родинами, посміхаються, хтось за них віддав своє життя, хтось знаходиться в полоні, хтось зник безвісти».
Дошки мають чотири варіанти дизайну під кожну категорію захисників: чинні військовослужбовці, загиблі, зникли безвісти та ті, що перебувають в полоні, розповіла співорганізаторка акцій Оксана Коцуконь:
«Наприклад на табличці напис про тих захисників і захисниць, яких ми чекаємо, хто на захисті, там символічно зображений воїн України. Там, де присвячено захисникам котрі в полоні, то там є зображенні символічно грати. На якійсь табличці голуб зображений, як символ віри і надії. Ну і відповідно на табличці, там де напис присвячений саме загиблим нашим захисникам і захисницям, там символічно свічка пам'яті».
Хочуть аби і місцеві жителі і гості проходячи повз звертали увагу та пам'ятали кожного, додала пані Оксана:
«Символічно, що саме в День Державного Прапору України ми організувалися, зібралися разом, щоб їх закріпити. Сенс цього всього єдиний — щоб про них, про жодного і про жодну не забували».
