Жителька Білозір'я на Черкащині Ірина Дебкова два роки працює на агропідприємстві водійкою спецтехніки — перевозить зерно і маневрує між складами. Після декретної відпустки вона вирішила не повертатися до попередньої роботи, а сісти за кермо «кари».
Колись мріяла про медицину, а нині — керує навантажувачем, розповіла Суспільному Ірина Дебкова.
Перед початком роботи потрібно перевірити техніку, а далі — чітко дотримуватися правил безпеки, зазначила 31-річна водійка навантажувача Ірина Дебкова:
«Наша щоденна форма складається із захисного жилета з відбивальною стрічкою, також у нас є комбінезон постійних працівників. Якщо треба поправити вантаж, то ми одягаємо рукавички».
За кермом легкового авто вона шість років. І два з них водить «кару», як називають між собою вилковий навантажувач працівники агропідприємства, зазначила водійка:
«Зараз кара ця — одиничка, у нас є і 12-та, вони підписані. У нас є велика також кара дев'ятитонна – «Лінда»називається«.
За словами пані Ірини, колись вона мріяла про медичну кар'єру і має диплом медсестри. А нині перевозить тонни готової продукції:
«Займаємося кукурудзою, пшеницею, рапсом. Сам навантажувач — він у нас до трьох тонн, а підіймає вагу максимум півтори-дві тонни».
Рішення змінити фах вимагало навчання. Спочатку було непросто, але водійський досвід і підтримка колег допомогли за два тижні освоїти нову техніку, розповіла водійка навантажувача:
«На завод я прийшла сюди після декрету. Почала спочатку працювати обліковцем, спостерігала, як працюють чоловіки водіями навантажувачів. Мені це дуже сподобалося, вирішила себе спробувати в цій професії. В звичайній машині перші йдуть колеса спереду, а тут ми керуємо цією технікою задніми колесами. Спочатку щось не виходило, але мені допомогли, показали, як правильно потрібно».
На підприємстві діє регламент безпеки. Навантажувачі мають рухатися точно по розмітці. Кожен маневр водій попереджає звуковим сигналом, пояснила пані Ірина:
«Кар дуже багато, працівників багато і ми повинні попереджати про те, що ми в ряду і рухаємося назад. Нічого важкого немає, головне — любити свою професію. Я дуже поважаю техніку і люблю її».
На цьому підприємстві працює шість навантажувальників, двоє з них — жінки, розповіла заступниця директора з виробничої діяльності заводу Анна Білан. Змінити підхід змусило повномасштабне вторгнення:
«Водій навантажувача зараз досить рідкісний. Звикли в нашому суспільстві, що це чоловіки таким займають. А чоловіки зараз де у нас? В більшості — на війні. І тому жінки зараз перенавчаються».
Кадровий дефіцит залишається одним із головних викликів для аграрної галузі, розповіла Анна Білан. Тому роботодавці дедалі частіше шукають працівників за готовністю навчатися і самі ж забезпечують це навчання:
«У нас брак кадрів, я думаю, як і в більшості компаній в Україні. У нас зараз відкриті вакансії — водій автонавантажувача, апаратник калібрування зерна, також лаборанти у нас є, це теж в основному дівчата. Ми не ділимо професії на чоловічі і жіночі, ми ділимо на фізично важкі, і фізично доступні для всіх».
Нині почувається за кермом навантажувача так само впевнено, як і за кермом власного авто, додала пані Ірина. І радить іншим не боятися змінювати професію:
«Нехай пробують, якщо вони хочуть, то в них все вийде. Головне — бажання і наполегливість».
