У Черкасах 21 червня відбулася акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих воїнів "Не мовчи — полон вбиває".
Близько сотні людей з прапорами й плакатами зібралися в центральній частині міста — рідні, друзі захисників, небайдужі містяни та автоколона з близько десятка автівок, повідомила власна кореспондентка Суспільного Анастасія Столбова з місця події.
Черкащанка Марина Снига на війні втратила брата — Дмитра Овчарика. Тепер жінка створила петицію та збирає підписи, аби братові надали звання Героя України:
"Я приходжу сюди, тому що 3 липня 2025 року зник безвісти мій брат Овчарик Дмитро Вікторович. Але нещодавно, місяць тому, він повернувся додому на щиті. Дев'ять місяців ми його шукали, жодної акції не пропустили. Місяць ми тут не з'являлися, адже було тяжко це все прийняти, і ось зараз повернулися назад на акцію. Нині ми збираємо підписи на петицію, щоб братові надали звання Героя України".
Вона розповіла, що її брат брав участь у боях на Курщині та Сумщині:
"На Сумському напрямку і на Курському. Спочатку був на Курському напрямку, там отримав декілька важких поранень. Був на лікуванні, потім все одно повернувся до служби, до добратимів. У жовтні була евакуація, тоді з позиції забрали чотирьох бійців. У його побратимів відразу був збіг по ДНК. Але оскільки тіло брата було у найважчому, в найжахливішому стані, тому пів року не було з чого брати ДНК. Ми знали, але все одно ходили, надіялись, що це не він".
Щонеділі 150 кілометрів долає жителька Кіровоградської області Ніна Костючок, аби у Черкасах нагадати про свого цивільного чоловіка Максима Величка, який зник безвісти на Курщині:
"Стараємося щонеділі приходити на акції. Мотивація — дочекатися нашого захисника, котрий зник безвісти у травні 2025 року. Він пішов на завдання і не повернувся. Відтоді ми нічого не знаємо, ні до кого не достукаєшся, не докричишся, щоб знайти рідну людину. Підтримки від держави немає, тільки від родин, які втратили рідних чи чекають на них. Тому, об'єднавшись, ми віримо в повернення наших близьких".
"Я шукаю свого колишнього чоловіка. Донька чекає на тата, Яловенка Сергія Юрійовича, служив у 71-й єгерськійНині 71 окрема аеромобільна бригада десантно-штурмовій бригаді. 3 лютого 2025 року він зник безвісти. Ми його шукаємо, чекаємо, щонеділі приходимо на акцію, щоб про нього не забули, щоб нагадати, що його та інших захисників чекають. Ми віримо, що знайдемо його і він повернеться додому", — прокоментувала черкащанка Катерина Денисенко.
Наталія Самара працює тренеркою з ветеранами у МСК "Дніпро" та у "ВЕТЕРАНпро". На акцію прийшла, аби нагадати, що ніхто із захисників не забутий:
"Мій чоловік — чинний військовослужбовець 72-ї бригади. Стою тут на підтримку його побратимів, які вже чотири роки у полоні. Також стою за всіх, хто зараз у полоні або зник безвісти. Ми всіх підтримуємо, шануємо і пам'ятаємо".
На акцію прийшов черкасець Ігор . З його слів, виборювати свободу українських військових має кожен:
"Приходжу сюди, аби нагади усім, що зараз хлопці знаходяться у полоні, хтось зник безвісти. Загалом хочеться, аби люди не забували і щось робили в цьому напрямку, адже це дуже важливо для родин, для хлопців, які зараз у неволі. Стараюсь приходити щонеділі, хоч іноді не надовго, але приходжу завжди".
Мама загиблого азовця та співорганізаторка акції Оксана Коцуконь розповіла, що на літній період акцію перенесли із Соборної площі на бульвар Шевченка напроти міськради.
"Хочеться нагадати в День батька про наших захисників, про те, що ми їх чекаємо, незмінно будемо нагадувати про них стільки, скільки вистачить нам сил. Це важливо. Скільки ще захисників не встигли стати батьками... Ми щиро прагнемо, щоб вони повернулися, щоб вони почули колись омріяне слово «тато» і щоб кожна родина обійняла свого рідного", — розповіла Оксана Коцуконь.
