У селі Кропивна на Черкащині місцеві жителі та вимушені переселенці відкрили спільну Алею пам’яті. Там встановили 23 портрети військових із Донеччини.
Нині кладовища, де поховані їхні захисники — в руїнах, тому разом із місцевою громадою вирішили доставити зображення військових, чиї рідні знайшли домівку на Черкащині, розповів Суспільному голова Шахівської громади Сергій Сажко.
Ірина Гнаткович із Золотого Колодязя на Донеччині вимушено переїхала до Черкащини через повномасштабну війну. За словами переселенки, її син Антон був піхотинцем та загинув під час танкового обстрілу три роки тому. Нині кладовище, де лежить тіло її сина в руїнах, але тепер ця алея стане місцем їхніх зустрічей, розповіла вона:
"Десь приїхати, подивитися, принести квіти, порозмовляти, щось йому сказати, так має бути. Він дуже любив Україну, дуже любив сім’ю, казав: хто як не я? Ще з 2014 року був такий девіз у нього. Відчував, що він воїн".
Вони не були знайомі й не жили по сусідству, але усі загинули за Україну, розповів виконувачка обов’язків староста села Кропивна Віра Хомко. З початку повномасштабного вторгнення їхнє село стало домівкою для переселенців із Шахівської громади, а сьогодні портрети їхніх захисників стоять разом:
"Чужих захисників ніколи не буває. Пам’ять про героїв не повинна забуватися, вона повинна жити у наших серцях, до нас багато переїхали, і я думаю, для них важливо прийти, вшанувати пам’ять. Ми дуже згуртувалися, стали як однією сім’єю, вони до нас влилися, як наші жителі. Вони нам допомагають, ми їм допомагаємо".
Одного дня люди сподіваються повернутися додому, а доти це місце зберігатиме пам’ять про їхніх загиблих односельців, зазначив голова громади Сергій Сажко:
"У нас був такий комплекс, де ми вшановували наших загиблих ветеранів. Все це відбудовувати тільки, як закінчиться війна, і до кладовищ те ж саме — доступу немає. Скільки людей зібралося і місцевих, і наші мешканці приїхали. Ми повинні знати, куди можна прийти, щоб цих людей вшанувати".
