Леся Нікішина у 2025 році переїхала із Запоріжжя до Жашкова на Черкащині. З собою перевезла півтисячі сортів хост. Проте зберегти вдалося лише 300. Свою колекцію тіньолюбних рослин для саду збирала понад десять років.
Суспільному Леся Нікішина розповіла: попри втрату частини сортів, нині облаштовує новий сад та продовжує відновлювати колекцію.
У Запоріжжі у пані Лесі була ділянка землі біля будинку. Там вона й почала вирощувати свою колекцію хости — багаторічної декоративної рослини.
«І я почала вирощувати колекцію, збирати по крупинці з українських колекціонерів, з-за кордону виписувати, все нові-нові сорти. І якось досягла великих обсягів. Стало в мене майже 500 видів і, будемо казати, сортів хости. Це було дуже гарно, все таке охайне, красиве, все доглянуте. Але війна змусила переїхати».
Сама родом з Черкащини, але вийшла заміж і переїхала в Запоріжжя. Там ще жила кілька років після початку повномасштабної війни, розповіла пані Леся:
«Дуже тяжко жити під обстрілами, постійно ховатися в підвал. Дуже стало небезпечно. І вирішили переїхати в Жашків. Вибрали Жашків, тому що в мене тут мама поряд живе в Умані. І мама вже похилого віку — їй треба догляд».
Переїхали на Черкащину минулої осені, через це не було можливості відразу висадити рослини в землю, додала вона:
«Зимували вони в таких собі умовах — просто неба, в мішках ці коріння. Всі з підписами, всі по сортах, накриті агроволокном».
Проте деякі хости не пережили зиму, каже пані Леся:
«А цей сезон показав: десь відсотків сорок знищилося, тому що деякі просто не пережили пересадку, деякі не дожили до посадки, тому що у них термін посадки прийшов аж під осінь».
За словами Лесі Нікішиної, захоплюватися вирощуванням рослин почала в дитинстві. Її дідусь і бабуся вирощували квіти на продаж:
«Троянди, тюльпани, кали — багато було квітів. І, мабуть, вони так, як мене привчили з дитинства. Мені було все цікаво — як вони вирощують, як вони доглядають. І я перейнялася цим».
У Жашкові пані Леся продовжує формувати свою колекцію. Нове місто їй подобається, додала вона:
«Воно тихеньке, просторе, гарні люди нас оточують, дуже хороші сусіди, всі дуже приємні. Кругом порядок, кругом чисті дороги, немає суєти, як у великому місті. Якось, знаєте, хочеться спокою після тих бойових дій в Запоріжжі».
Нині пані Леся доглядає за своїм хостарієм — місцем, де вирощує хости, веде соціальні мережі та вірить у краще, зазначила вона:
«Не падаю духом. Усі сорти, що я втратила, я все поповню, замовлю, куплю. Я сподіваюся, що моя колекція буде краща, краща і краща».
