З моря — в енергетику, а звідти — на війну. Смілянин Юрій Гудим з моряка дальнього плавання став артилеристом. Починав як заряджаючий, потім був навідником, а згодом — командиром гармати батареї "Арчерів". Боронив Київ, Харків, Донбас, брав участь в "Курській операції". З його слів, разом з екіпажем вразив дві російські самохідні артилерійські установки "Гіацинт" і понад 100 снарядів боєкомплекту. Нині продовжує службу в 43-й окремій артилерійській бригаді.
Про свій шлях від моря до артилерії, колишній моряк катера "Сміла", а нині захисник України, розповів Суспільному.
Ви родом із Черкащини, з міста Сміла. Тут народилися, навчалися в технікумі харчових технологій, а потім стали моряком дальнього плавання. Як так сталося?
Я думаю, що це моя така дитяча мрія. Ще на уроках історії і географії в школі я завжди мріяв побувати в далеких країнах, познайомитися з людьми з інших країн. І завжди мене приваблювала морська романтика. Хотів пов'язати своє життя із морем.
Де навчалися?
Я навчався в Херсонській державній морській академії за спеціальністю "механік дальнього плавання". Після строкової служби, де я був також моряком, відчув, що можу більше, і вирішив вступити до морської академії.
Де проходили строкову службу на флоті?
В Криму, на флоті і саме на кораблі, названому на честь рідного міста Сміла. Ми часто виходили в море, протягом двох років я проходив навчання з іншими країнами. Як моряк дальнього плавання, я майже зробив навколосвітню подорож. Був в таких країнах, як Німеччина, Туреччина, Єгипет, також в Південно-Африканській Республіці, в Індії, Китаї, Сінгапурі. Це досить довгі подорожі, наприклад, перехід з Кейптауна до Китаю тривав близько місяця у відкритому морі. А взагалі-то контракти підписують від шести до дев'яти місяців.
Що може трапитися з екіпажем під час рейсу?
На екіпаж торгового судна завжди можуть чекати небезпеки. В першу чергу — це небезпека пожежі. По-друге, це може бути розлом корпусу і потоплення корабля, особливо у сильний шторм. По-третє, це небезпека піратства біля таких берегів, як Сомалі і Нігерія. Я проходив біля берегів Сомалі, і саме в цей час до нас дуже близько підійшли швидко моторні човни з озброєними піратами. І якби у нас не було охорони, то могло бути і гірше. Після короткої перестрілки ці човни швидко втекли. Вони шукають, в основному, судна без охорони. Це реально загроза, і вони дуже часто беруть в полон або крадуть товар. І це велика загроза. Я вважаю, що повинна бути охорона на судні або міжнародні військові місії поблизу таких берегів.
Ви говорите, що вам подобалося мореплавство?
Так, мені дуже подобався цей період мого морського життя. Але в мене змінилися пріоритети. В першу чергу я обрав сім'ю, тому повернувся.
З корабля ви пішли в енергетику. Чим замовлений вибір професії?
В енергетику я пішов за прикладом своїх батьків, тому що вони — енергетики, і батько, і мати. Я думаю, це в нас сімейне. Я був на посаді майстра дільниці підстанцій і також тимчасово виконував обов'язки начальника групи підстанцій. Це була робота із механізмами, з технікою, із силовими трансформаторами, комунікуючими пристроями.
До військової служби ви повернулися вже, коли почалося повномасштабне вторгнення в Україні. Як це було?
У лютому 2022 року були великі черги біля військкоматів. Мене навіть спочатку і не брали, тому що я був моряком. Але мені пощастило, і я долучився до Сил оборони в перші дні війни. Ми не знали, куди ми йдемо, куди прямує наша група. І поки автобуси не зупинилися в місці, де наша була частина, тільки тоді ми зрозуміли, що тепер ми артилеристи.
До якого підрозділу ви потрапили?
До 45-ї окремої артилерійської бригади. Уже в березні 2022 року ми долучилися до оборони Києва. В нас були старі радянські системи Д-30 і Д-20. Спочатку на обороні Києва я підносив снаряди до наших позицій. І коли вже в кінці березня — на початку квітня ми відбили наступ росіян на Київ, то зрозуміли, що ворог не непереможний. Його можна і потрібно бити. І наш моральний дух піднявся.
Після Києва ви поїхали одразу на Харківщину?
Так, вже весною, наприкінці квітня, ми долучилися до оборони Харкова. Я був вже в розрахунку гармати і також навчався на навідника.
Також ви брали участь в обороні Донбасу. Коли саме це було?
Спочатку в межах нового пакета військової допомоги від Швеції ми дізналися, що Україна отримає самохідні артилерійські установки "Арчер". Нас відправили на навчання. Це було в 2023 році. І вже з 2023 по 2024 я брав участь у боях за Донбас на САУ "Арчер".
Поясніть, у чому специфіка самохідної артилерійської установки "Арчер".
Самохідна артилерійська установка "Арчер" — це шведська машина, найсучасніша, найтехнологічніша машина в світі. Вона найбільш мобільна, швидко розгортається, швидко відпрацьовує і швидко згортається. Тобто, коли йде бойова робота, секунди відіграють роль. Також "Арчер" дуже вдало використовується при контрбатарейній боротьбі.
Ви також виконували бойові завдання в ході "Курської операції". Розкажіть про цей період.
Так, я був на Курському напрямку. Це була дуже інтенсивна, важка робота. Кожен день, і вдень, і вночі, був дуже великий обсяг роботи на межі людських можливостей.
Скільки часу ви безперервно перебували на позиціях?
В нас, на жаль, не було часу на відпочинок чи відновлення. Це було, мабуть, кілька місяців. Досить складна ситуація була, і ми вистояли.
Ви нині в 43-й бригаді на посаді заступника командира батареї "Арчерів", так?
Так, я на посаді заступника командира батареї з ППП. Це психологічна підтримка персоналу. Це дуже великий обсяг обов'язків. Ми підтримуємо, відновлюємо психічну стійкість наших військовослужбовців. Також надається правовий супровід, тому що кожен військовослужбовець повинен бути соціально захищеним. Це і оздоровча допомога, і допомога при народженні дитини. Забезпечуємо базові потреби наших військовослужбовців. Наш підрозділ постійно перебуває в зоні бойових дій. Ми не виходили на відновлення, тому що наші гармати потрібні зараз на фронті. Так, люди стомлюються, люди не залізні, їм потрібен відпочинок.
З якими ситуаціями Вам особисто доводилося стикатися під час служби?
Я був на посаді командира гармати в 43-й окремій артилерійській бригаді. Найбільше мені запам'яталося, як мій екіпаж вразив самохідні артилерійські установки. Дві штуки — "Гіацинт". Дуже потужні гармати радянського зразка — 152 міліметри. Вони на гусеничному ходу. І мій розрахунок повністю їх вразив, а також боєкомплект. Це було, мабуть, понад 100 снарядів. Ці снаряди не полетіли на наші позиції, і ці гармати вже ніколи не зможуть використовуватись проти нашої армії.
Зважаючи на ваш бойовий досвід, який із напрямків був для вас найбільш складним або найбільш інтенсивним?
Кілька років поспіль я брав участь у битві за Донбас. Вважаю, що це один із найскладніших напрямів. Ворог сильний, ворог дуже підступний і хитрий. Тому нам потрібно постійно вдосконалюватися, навчатися, щоб перемогти його. Цей напрямок також складний через велику кількість безпілотників. І тому ми також шукаємо рішення проти цих загроз.
За час служби в Збройних Силах України маєте нагороди за виконання бойових завдань. Назвіть їх, будь ласка.
Медаль "За оборону УкраїниВідзнака встановлена для нагородження військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, членів добровольчих формувань територіальних громад, працівників центральної та місцевої влади, підприємств, установ та організацій, волонтерів, які брали участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та активно сприяли виконанню таких заходів." від президента Зеленського, "Золотий хрест"Золотий хрест" — одна з відзнак головнокомандувача ЗСУ. ЇЇ вручають особам рядового і сержантського (старшинського) складу Збройних сил України за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою." від головнокомандувача Залужного, "Хрест артилеріїВідомча заохочувальна відзнака Міністерства оборони України, впроваджена у 2022 році для нагородження військовослужбовців та працівників ЗСУ", "Залізний хрестВідомча нагорода Міноборони України, запроваджена у 2022 році для відзначення героїзму захисників." від Міністерства оборони. В мене є ще орден "За мужність" ІІІ ступеняОрден "За мужність" має три ступені — I, II, III. Це — державна нагорода України, яка надається для відзначення військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб за особисті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, а також в інших випадках при виконанні військового, службового, громадянського обов'язку в умовах, пов'язаних з ризиком для життя.. Під час російського обстрілу моя гармата була пошкоджена. Також російський безпілотник постійно за нами слідкував, і куди б ми не переміщалися, по нас била ствольна артилерія. Я зміг організувати відхід мого екіпажу по безпечному маршруту, зв'язатися з нашим керівництвом і потім забрати нашу пошкоджену гармату для подальшого відновлення. Ця нагорода для мене є найбільш цінною, але вважаю, що це не тільки особиста моя нагорода — це робота всього екіпажу, розрахунку, людей, які мене навчали, з якими я проходив службу, і також волонтерів, які нам допомагають.
Яким ви бачите завершення військової агресії в Україні і яким бачите своє майбутнє?
Я вважаю, що в цій боротьбі ми повинні витримати хоч на один день більше, ніж Росія. І якщо ми вистоїмо, а ми вистоїмо, це і буде перемога. Після війни я планую повернутися в моє рідне місто і далі будувати своє життя, сім'ю і кар'єру вдома.
