У перші дні повномасштабної війни РФ проти України прикордонниця Наталя Гаджиєва роздавала хліб оборонцям аеропорту "Бориспіль". Особистий досвід польової кухні під обстрілами поклав початок кар'єрі Наталі у військовій продовольчій галузі — вона стала начальницею модульної їдальні, згодом — офіцеркою продовольчої служби Держприкордонслужби України.
Нині Наталія Гаджиєва проходить службу на Черкащині. В інтервʼю Суспільному розповіла про харчові потреби військових, що в меню оборонців кордонів та про власний шлях.
До 24 лютого 2022 року Ви працювали інспекторкою паспортного контролю в аеропорту "Бориспіль". Які були настрої в аеропорту перед повномасштабним вторгненням? Чи ви відчували напругу і чи думали, що буде вторгнення?
Так, дійсно, в нас була дуже мирна служба. Це перевірка документів, виявлення підробних документів чи законних підстав для перетину державного кордону України. На цій службі я жодного разу не могла подумати, що може бути вторгнення і тим паче збоку наших сусідів. Останній тиждень перед повномасштабним вторгненням, дійсно, ми були попереджені, ми отримували певні інструкції. Дуже відчувалося по пасажиропотоку. В напрямку "відліт" просто не було вільного місця. Дуже багато дітей, жінок, студентів, іноземних громадян — всі намагались як можна швидше покинути Україну. Я пам'ятаю передостанні дні, ми практично не виходили з кабінок паспортного контролю.
Що ви робили далі? Чи мали можливість покинути територію аеропорту за власним рішенням?
Ні. Ми всі мали один наказ — оборона аеропорту. Це наш стратегічний об'єкт. Протягом деякого терміну був наказ військовослужбовцям-жінкам залишити аеропорт. Я вирішила все ж таки залишитись. Я не знала, або буду стріляти, або хоча б магазини перезаряджати. Але я знала на сто відсотків, що допомога моя буде потрібна. Я була на одному із виходів аеропорту. Перше за все, ми мали чітко виконувати команди або "до бою", або "повітря" тощо. Звісно, що хтось вже і їсти хотів, і пити хотів, тому що дуже довго ми стояли на обороні аеропорту. Якось мені дістався хліб, хтось із хлопців передав. В повному екіпіруванні, зі зброєю я ходила по аеропорту і хоча б трішки того бутерброда чи хліба роздавала хлопцям. Практично чітко з цього моменту в мене щось зародилося, чим я можу бути корисна і як я можу виконувати свій обов'язок як військовослужбовця, окрім як стояти, обороняти і виконувати накази.
Що було далі, коли ви вийшли з аеропорту?
Була команда щодо евакуації з аеропорту і зайняття оборони за територію. Це було поле. Ми зайняли свої позиції. Атака була з самого початку, але коли вже ми евакуювалися з аеропорту, ми постійно знали і були проінформовані, що буде атака. Лунали постійно команди "до бою". Пам'ятаю, було дуже холодно і біля мене хлопці військовослужбовці стояли. Я в той момент шукала хоча б трохи теплої води. Пам'ятаю: в той момент, що це, мабуть, перший раз, коли я залишила хлопців і пішла по селу. Знайшла людей, які надали допомогу і просто теплого чаю, щоб людям в полі можна було роздати і зігріти.
Ви прикордонниця, але пішли на блокпости Києва?
Так, дійсно, вже був наступний наказ — заступити на чергування на блокпости: Гостомель, Обухів, Конча-Заспа.
І на Сумщині ви були, і на кордоні з Молдовою, з Румунією. Як ви налаштовуєтесь на те, що не прив'язані до одного місця? Як ваша родина до цього ставиться?
Це вже, мабуть, стало частиною мого життя. Адаптування до різних ситуацій, до складнощів. Я впевнена, що моя родина пишається.
Наприкінці 2023 року ви поїхали в зону бойових дій на Сумщину. Це було ваше рішення?
Це був бойовий наказ. Я жодної хвилини не вагалась, хоч самостійно виховую малолітню дитину, на той час моєму синові було лише три роки. Відправили мене і ще дев'ять військовослужбовців в зону бойових дій з метою забезпечення можливого перетину кордону громадянами України з тимчасово окупованих територій. У фільтраційному центрі ми здійснювали і огляд, і оформлення, і надання допомоги громадянам України, які потрапили під окупацію. Це все відбувалося в неспокійних ситуаціях, під постійними обстрілами. Були виходи САУ, Град. Дистанція була десь до 100 метрів, десь була і 300 метрів, але ми справлялися і зустрічали наших громадян.
Коли ви повернулися, чи мали час на відпочинок, чи одразу поїхали на Одещину охороняти кордон у Вилковому?
Я продовжила посилювати кордони в різних частинах України близько чотирьох-п'яти місяців. Але вже за сімейними обставинами, знаючи, що в мене дитина залишилася на Одещині, я ухвалила рішення і перевелася в 17-й прикордонний загін.
Як так відбулося, що з охорони кордону ви перейшли на продовольчий напрямок?
Коли ми стояли на обороні аеропорту, в нас були також блокпости. Я організовувала харчування і готувала для наших хлопців, які боронили аеропорт. З того моменту я почала готувати їжу в різних умовах, в різних ситуаціях. Продовольства спочатку не було, нам дуже допомагали люди. З того моменту я вже почала свій, можна сказати, шлях продовольчої служби.
До "Борисполя" у вас був досвід польової кухні?
Ні, я все опанувала саме там, саме в тій складній ситуації. Коли я пройшла через ті умови, я зрозуміла, що таке харчування для військовослужбовців, наскільки воно має значення. Я хотіла готувати так, як вдома. Бо я знала, що хлопці знаходяться далеко від своїх домівок, хоча я сама на той момент була далеко від своєї дитини. Я намагалась приготувати так, щоб хлопці хоч трішки відчували щось домашнє, тепленьке.
Посада начальниці модульної їдальні — це про якість, про організацію чи про логістику?
По-перше, це все ж таки взаємозв'язок з кухарями, з військовими, які на чергуванні, підсобними працівниками. Це все ж-таки взаємодія з ними. І розуміння, що ми всі робимо одну справу для того, щоб наших бійців якомога смачніше нагодувати. Це, звісно, і отримання продуктів, і облік, і контроль за якістю приготованої їжі, дотримання норм, калорійності.
Можете розказати про команду кухарів? Хто ці люди?
Кухарі є, як і цивільні, які вже мають дуже-дуже довгий досвід роботи саме в приготуванні їжі. І також є і мобілізовані, які в цивільному житті були кухарями, і всі дуже гарно справляються зі своїми обов'язками.
Що в меню в прикордонників?
В нас завжди є гарячі страви перші, і каші, і м'ясні страви, салати, фрукти, компоти, пельмені, вареники, випічка. В одній із модульних їдалень харчування — по принципу шведського столу, тобто на вибір. Бійці можуть вибрати або суп, або борщ і тощо.
