Волонтери "Холодноярської майстерні" на Черкащині шиють каремати та інші необхідні для військових речі. Роблять це навіть тоді, коли діють відключення електроенергії.
Із початком відключень робота ускладнилася, але запити від захисників не зменшилися, розповів Суспільному один з волонтерів Микола Завірюха.
Щодня Микола Завірюха у волонтерському штабі. Там він нарізає матеріал для наповнення карематів, а поза його стінами працює священником.
"У будь-якій справі, коли її тільки починаєш, ти невпевнений. А зараз вже ми знаємо, які особливості цієї роботи, що це за фольгізол. Він різний є — товщий, тонший".
Та окрім цих обов’язків, пан Микола слідкує, аби робота тривала попри відключення електроенергії:
"У нас є звичайний акумулятор автомобільний і зарядка до акумулятора — і все. Коли немає світла, від акумулятора світиться LED-стрічка".
Для зшивання деталей виробів швачки працюють на механічних машинках, додав волонтер:
"Електроенергії не треба, світло ось є від акумулятора. Звичайно, зі світлом краще працювати, тому що на промислових машинках, які працюють від електрики, справа йде швидше і бадьоріше. Але все одно за дві години вже десяток подушок буде зшито".
Волонтерка Любов Стеблина заповнює подушки синтепоном і в майстерні, і вдома:
"Частину ми тут розриваємо всією командою, коли немає світла, а частину я беру додому. І ми там з дівчатами збираємося з нашими в селі і розриваємо".
Не покинути волонтерство за ці майже чотири роки повномасштабної війни — її свідомий вибір, додала пані Любов:
"Хлопцям потрібно допомагати увесь час. Але нині я спілкуюся з нашими односельцями і вони кажуть: «Навіщо воно тобі здалося? В тебе немає здоров’я, чого ти туди ходиш?» Я ходжу, щоб їм хоч чимось допомогти".
Боротьбу за незалежність, додав Микола Завірюха, вважає природним станом українців:
"Зневіри немає, тому що як у нас в Холодну Яру кажуть: «Україна понад усе». З божою допомогою ми переборемо, як Тарас Григорович казав «боріться — поборете», ну, так, от і ми".
"Холодноярська майстерня" працює протягом двох місяців, розповіла волонтерка Лариса Мироненко.
"Раніше ми були в Слободі, в «Слобідській майстерні» працювали. А одного разу, коли ми максимально не встигали ми робити цю роботу, створили майстерню тут, у Мельниках".
За цей час зшили понад 17 тисяч кариматів, тисячу з яких — лише за останній місяць.
Каремати — це розхідники, це те, що завжди потрібно. Черги на них завжди є, тому що, зазвичай, наші хлопці живуть у польових умовах, і це, можна сказати, перша необхідність для них. Було відшито понад 24 рулони. Близько 300 балаклав вийшло. Подушок було більш як 10 тисяч відшито, піддупників — в районі семи тисяч", — розповіла вона.
Фотозвіти, які отримують від військових, роздруковують та розміщують на одній зі стін своєї майстерні, зазначила пані Лариса:
"Запити, які стояли в нас до квітня, ми закрили за місяць. Це неймовірно, такі рвучкі до роботи, і відповідальна до цього відносяться. Це неймовірно потужна команда. Я від них в захваті з першого їхнього дня роботи".
