Наявність апарелей, тобто пологих спусків у транспорті, а також зупинок громадського транспорту без подіумів, але з поручнями — таким критеріям має відповідати дорожньо-транспортна інфраструктура Черкас, аби бути безбар’єрною.
Нині містом курсують 120 автобусів, 70% з яких є інклюзивними, розповів Суспільному директор департаменту дорожньо-транспортної інфраструктури Сергій Отрешко.
Щоб дістатись на роботу місцевий житель Віталій Середенко щодня витрачає до двох годин. За його словами, головна причина — недоступні для людей з інвалідністю зупинки та громадський транспорт:
"Можемо констатувати, що більшість з них в спальних районах є недоступними, по центральній частині міста там плюс-мінус більшість, мабуть, доступні. Буває таке, що людям в кріслах колісних або ж з іншими компенсаторними засобами пересування доводиться виходити на одну-дві зупинки раніше, або пізніше за для того, щоб потрапити куди їм треба".
Одну із зупинок у своєму районі пан Віталій називає найдоступнішою, однак під’їзд до неї, не зручний.
"Дуже різкий кут від дороги до пішохідної частини, якби він був пологіший — 5-8%, то він був би безпечним", — розповів Віталій Середенко.
У більшість автобусів Віталій не може потрапити через несправну апарель – пологий спуск з транспорту, додав пан Віталій:
"Апарель в такому вже стані, що вона, якщо відчиняється, то потім вона вже не зачиняється. В мене було колись, на площі 700-річчя я зайшов, апарель ніби зачинилась, але вона так зачинилась, що не давала дверям зачинятись, то водій вийшов з молотком і забивав її назад".
За словами Віталія Середенка, водії маршрутних автобусів не завжди зупиняються там, де зручно заїхати на кріслі колісному:
"Я не знаю, де б мала бути ця зупинка, ніби кишені є, в якій у нас є цей заїзд. Тут у нас є сміттєві баки, а маршрутка зупиняється незрозуміло де".
На роботу доїжджає тролейбусом або ж низькопідлоговими автобусами, де апарель відчиняє водій. У салоні є місце призначене для людей з інвалідністю, додав пан Віталій.
"Весь низькопідлоговий транспорт облаштований спеціальною такою дошкою, щоб можна було крісло колісне на неї сперти, облаштовані апарелями, також кнопка виклику водія, але не завжди все у справному стані, я не знаю чому перевізники не звертають на то увагу".
Черкащанин Петро Федоряка працює водієм тролейбуса. Щодня перевозить щонайменше одного пасажира на кріслі колісному:
"Тролейбус обладнаний пандусом для зручності перевезення людей з інвалідністю. Є кнопка виклику водія — коли людині треба вийти, вона натискає цю кнопку, водій знає, що на цій зупинці людина буде виходити. Тоді треба під’їхати ближче до бордюру, вийти, відкрити апарель", — розповів пан Петро.
За словами водія тролейбуса, опускання апарелі не створює незручностей для інших пасажирів:
"Треба людям допомагати, нічого тут важкого немає, ну затримка там на якусь хвилину, це не так важливо, а людині допоможеш — людині приємно".
За словами директора департаменту дорожньо-транспортної інфраструктури міста Сергія Отрешка, протягом двох років звернень, щодо недоступності зупинок та транспорту не отримував:
"Такої окремої процедури як обстеження вже наявних зупинок щодо інклюзивності в нас немає, тому будемо раді зворотному зв’язку".
Черкасами курсує три види автобусів — низькопідлогові, місткістю понад 60 місць, "Атамани" та "Богдани". Останні для людей з інвалідністю не облаштовані, їх у місті 30%, розповів посадовець:
"Автобус «Атаман» — це оновлений «Богдан», який вважається інклюзивним, тому що має апарель, яка може висуватись в ручну і так далі, тобто юридично він інклюзивний. Практично — ми розуміємо, що дуже рідко користуються цим пандусом, який наче б то і є в автобусі з тим, щоб виконати вимоги, що він повинен бути інклюзивний, але ми розуміємо, що він майже не використовується".
Нині необхідний відсоток інклюзивності транспорту становить 50% від загальної кількості, його планують підвищити, зазначив Сергій Отрешко.
Питання доступності дорожньо-транспортної інфраструктури розглядають і на засіданнях Ради безбар’єрності, розповіла її членкиня та представниця Урядового уповноваженого із прав людей з інвалідністю Наталія Капустян:
"Обов’язково, наприклад в автобусі чи тролейбусі всередині повинно бути два місця, не менше двох місць, щоб могла стати людина на кріслі колісному, і, ясна річ, щоб можна було пристебнутися для безпеки, бо всяке може бути. Говорили, говоримо і будем говорити — не робіть для нас без нас, я не говорю мене запрошуйте, запросіть ту людину, яка живе в цьому".
