29-річна екологиня Наталя Ярошенко — випускниця Черкаського університету. Ще під час свого навчання на свою президентську стипендію купила човен, щоб досліджувати річку Тясмин. А власний комікс про вплив російсько-української війни на довкілля презентувала у Європарламенті.
Про вивчення водних обʼєктів Черкащини та важливість говорити із західною аудиторією про екологічні наслідки російського вторгнення в Україну, Наталя розповіла Суспільному.
Ваші екологічні дослідження почалися з навчання в університеті, розкажіть чому обрали навчатися в Черкасах і що вивчали в цей період?
Починала вивчати довкілля я у себе на Сумщині. Дуже випадково побачила, що програма Черкаського університету збігалися з моїми інтересами і перевелась у Черкаси на четвертому курсі.
Я хотіла продовжувати вивчати водні екосистеми і зосередилась на вивченні річки Тясмин. Ця річка протікає відносно неподалік до міста Черкаси, має важливе значення як для регіону, так і на рівні нашої держави. Черкащина взагалі для мене завжди асоціювалася з краєм, багатим на історичні події.
Мене цікавило вивчення ботанічного біорізноманіття Тясмину. Коли я отримала президентську стипендію, то купила човна, щоб вивчати ще й водну рослинність річки, багато разів перепивала Тясмин для досліджень. Відверто кажучи, завдяки такій напівромантичній пригоді, я абсолютно закохалась у дослідження Черкащини, тому я залишилася після четвертого курсу ще на магістратуру за спеціальністю "екологія".
Одним із ключових досліджень була рекомендація до створення заказника, до якого має виходити прибережна зона річки Тясмин.
Як ви можете оцінити рівень вивченості біорізноманіття на Черкащини, чи достатньо на вашу думку заповідних зон в області?
Коли я почала досліджувати Тясмин, то вперше знайомилася з аспектами того, що відбувається в регіоні, і в мене виникало питання — а чому на прибережній зоні, де зустрічаються рідкісні червонокнижні види, так мало заповідників створено?
Якраз коли я вчилася, йшли обговорення надання заповіднику "Холодний Яр" статусу національного. Я була досить молодою людиною, може проявлялася якась наївність, в мене виникало дуже багато питань — чому ми не можемо досягти оцього взаєморозуміння між владою, громадою і природоохоронними інституціями аби створити національний заповідник. На щастя, зараз це питання вирішене, але хочеться, щоб люди звертали увагу на екологічні проблеми не лише тоді, коли ситуація стає хайповою.
Коли працювала науковою робітницею в Черкаському обласному краєзнавчому музеї, ми більше працювали саме з природоохоронною тематикою. Подавали документи на створення певних заказників.
Що стало результатом дослідження природи Черкащини? Як вони були презентовані в Україні та за кордоном?
Наприкінці 2021 року я почала читати курс "Ланшафти України" в університеті Касселя у центральній Німеччині, куди включила і попередні дослідження про Черкащину.
Вже на той момент дуже багато тривожних новин було в німецьких медіа, щодо розширення фронту Росією проти України. Коли почалася повномасштабна війна, то російські війська частково окупували Сумщину і я вирішила, що перебуваючи в Німеччині буду висвітлювати всі аспекти російської агресії, зокрема шкоду для довкілля.
В той момент я опинилася в ситуації, коли не можу повернутись до себе додому через російську окупацію і намагалася застосувати всі свої знання на користь своєї країни. Мені подобається принцип, який озвучив Валерій Залужний — ми маємо робити те, що ми можемо зробити, кожен на своєму місці.
На початку повномасштабної війни Ви започаткували інформкампанію en_WAR_mental, у чому була її мета?
У 2022 році треба було поглибити розуміння європейців, як ця війна відбувається, можна це було робити на той момент через і через тему довкілля. В Німеччині дуже відчувався вплив дезінформаційної кампанії Росії, навіть мої колеги підходили й питали — "А Буча це не інсценування? Люди справді не хочуть жити в Росії?".
Завдяки своїм знайомствам, досвіду, я дуже активізувала волонтерську діяльність для допомоги ЗСУ, якою займалася і до повномасштабної війни, але я розуміла, що в мене є голос в науковій спільноті й цим теж треба користуватися. Тема довкілля — вона більш лайтова, нею можна користуватися як інструментом для комунікації з міжнародною спільнотою.
У лютому, ще до повномасштабного, я отримала стипендію для громадянського суспільства країн східного партнерства. До кінця 2022 року ми з колегами мали робити проєкт про берегову рослинність річок на Черкащині, Сумщині та Волині, на це виділили 5 тисяч євро.
Цей проєкт втратив актуальність, адже Сумщину частково окупували, тоді ми розробили низку екологічних заходів для молоді, створили комікс про вплив російсько-української війни на довкілля. Попри те, що війни мають певні кордони, то екосистеми кордонів не мають.
Розкажіть більше про комікс "en_WAR_mental", він був створений для дитячої аудиторії?
Я б сказала, що ми його створювали, не прив'язуючись до конкретної аудиторії. Якщо подивитися на його обкладинку, ми побачимо шестирічну Мирославу і її брата Юрка. Якщо не придивлятися, ми бачимо яскраву картинку — брат і сестра виходять з лісу, а якщо глянути уважніше — ми бачимо вибухи, залишену військову техніку, бомбардування міста, з якого вони виходять. Ми об'єднали шість мініісторій в одну подорож про втечу дітей від війни.
З іншого боку, як ілюстративний матеріал, він підходить і дорослим. Дорослим, які намагаються пояснити війну з погляду дитини й довкілля. Тобто сказати, що він виключно для дітей — ні.
У середній школі наші комікси вивчаються в контексті, зокрема, уроків, які ми проводимо. Також ми переклали комікс кількома мовами — українською, англійською, німецькою та грузинською.
Також ми його використовуємо як ненасильницький інструмент комунікації із парламентарями. Комікс був представлений в Європарламенті та Раді Європи, це були й виступи, і презентації, які стосувалися або питань молоді, або питань довкілля, або питань науки.
Про що йдеться в цьому коміксі, короткий його зміст?
Починався комікс із того, що діти бачать бомбардування Києва і намагаються втекти з міста, спершу на Чернігівщину, але потім поступово вони мандрують від одного регіону до іншого, спостерігаючи, що відбувається в природі тих регіонів, які вони мають нагоду відвідати.
Ми брали непрості кейси — якщо діти мандрують на Харківщину, то вони бачать розбомблений екопарк Фельдмана. Тому що це вагомий кейс, який міг схарактеризувати Харківщину на момент 2022 року.
Ми бачили, як все менше про Україну говорять в закордонних медіа і розуміли — ще одна жертва війни від російського удару вже, на жаль, не приверне увагу міжнародної спільноти, а якщо радіоактивний пил полетить умовно на Францію, то, напевно, Франція теж буде більш зацікавлена в тому, аби Україна перемогла російську навалу якнайшвидше. Кожну годину, довкілля України й наша планета суттєво страждає від росіян і ми прагнули відобразити цю інформацію в простій формі — коміксі.
Які ще проєкти вдалося реалізувати в межах інформкампанії?
Ми опублікували комікс у жовтні 2022 року, коли були масові обстріли й отримали значну кількість відгуків від вчителів, які нам писали — "ми використовуємо ваш комікс, коли немає світла, для підготовки до занять, ми просто його друкуємо, приносимо дітям, і діти вивчають вплив війни на довкілля через ваш комікс". Надихнувшись такими відгуками ми якраз створили урок у 2023.
Урок теж стосувався впливу війни на довкілля та був створений для вчителів в Україні та Сакартвело. Бо ми з грузинами маємо спільного ворога і ми маємо про цього ворога пам'ятати не лише тоді, коли у наших сусідів трапляється знову біда, а про те, що це момент підтримки пам'яті.
Над чим зараз працює команда en_WAR_mental?
Найближчий наш проєкт — екохакатон. Ми провели певне дослідження на тему використання довкілля у російській пропаганді, реалізували воркшоп "Екофактчек".
Спільно з університетом міста Еберсвальде у Німеччині, ми працюємо над диджиталізованим освітнім курсом англійською мовою щодо впливу війни на довкілля, який буде доступний в мережі. Завдяки курсу можна буде послухати декілька лекцій, пройти тестування й отримати за його результатами сертифікат.
