Після загибелі на Луганщині старшого лейтенанта Олександра Єрмоленка на позивний "Водолій", його 24-річна сестра Надія підписала контракт із 9-м Житомирським прикордонним загоном імені Січових Стрільців. Кореспондентам Суспільного вона розповіла, чому обрала саме цю службу та як втрата брата змінила її життя.
24-річна Надія родом із Сумщини. З дитинства мріяла стати прикордонницею — як і її брат, який віддав службі дев’ять років.
"Олександр був для мене прикладом у всьому. Я навчалася стріляти — мені це дуже подобалося й імпонувало. Ходила до місцевого клубу "Мужність", де також займався мій брат. У нас було багато спільних інтересів", — сказала Надія.
Прикордонниця розповіла, що з початком повномасштабного вторгнення — 24 лютого, у свій день народження — разом із батьком пішла до військкомату, щоб записатися добровольцями на фронт.
"Мене не взяли, а батька зарахували до ТРО. Згодом він перевівся до підрозділу, де служив Сашко", — пригадала Надія.
Зі слів військової, її брат і батько служили в одному загоні.
"5 липня 2023 року тато й Сашко були майже на одній позиції на Луганщині. Батько чергував на рації й почув, як передали: "Водолій 200". Це був позивний мого брата — Єрмоленка Олександра", — розказала прикордонниця.
9 червня 2025 року Надія підписала контракт із 9 прикордонним загоном імені Січових Стрільців — саме там служив її брат, старший лейтенант Олександр Єрмоленко.
"Я вирішила піти на службу після загибелі брата. Насправді я давно цього хотіла, а ця втрата стала поштовхом. Це була велика трагедія для всієї сім’ї й тих, хто його знав. Сашко був фахівцем вищого рівня. Посмертно його нагородили орденом "За мужність" третього ступеня, а також присвоїли звання капітана. Батьки мене повністю підтримали. Чому саме 9 загін? Бо там є частинка мого брата", — сказала військова.
Надія розповіла, що колеги по службі ставляться до неї з повагою.
"Вони знають, хто мій брат. Дуже поважно до мене ставляться, намагаються допомогти, йдуть назустріч. Я їм за це дуже вдячна. Це — моя друга сім’я", — говорить прикордонниця.
Надія готується вступити до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
"Хочу отримати вище звання, здобути більше знань і бути корисною державі. Зараз такі часи, що може статися будь-що, але мені не страшно. Я усвідомлюю відповідальність цього кроку і прийняла рішення ще раніше. Загинув брат, батько отримав психологічну травму. Я хочу відплатити за це та водночас бути потрібною країні — захищати кордони, відстоювати своє. Відчуваю, що він, як янгол-охоронець, десь поряд. І від цього мені легше", — сказала Надія.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
