Володимир Невінський із Житомира служить у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки після поранення на Луганщині. Він разом з іншими військовими, які пережили бойові дії, відповідає за пропускний режим та охорону військових об’єктів. Кореспондентам Суспільного Володимир розповів, про свій бойовий шлях, починаючи з повномасштабного вторгнення російських військ.
30-річний Володимир Невінський проходить службу в роті охорони територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За його словами, з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України він був призваний до лав Збройних сил України.
"24 лютого, коли почалося вторгнення, я спочатку був удома. А потім з військкомату зателефонували — не за повісткою, просто подзвонили. Сказали, що наступного дня треба прийти. І я наступного дня одразу пішов із речами. Це важко для всіх: для дружини, для батьків — мами й тата. Усі переживають, усі хвилюються. Їм тут також нелегко. І це треба витримати — і морально, і фізично. Треба витримати. Але нікуди не подінешся. В Україні — війна, і треба захищати свою державу. Треба стояти, щоб вороги не зайшли на нашу територію", — сказав Володимир.
Військовослужбовець розповів, що виконував бойові завдання на Донецькому та Луганському напрямках. 20 травня 2022 року в Троїцькому на Луганщині він отримав поранення.
"У нас щоранку був обстріл. Щоранку, щодня. І під час одного з таких обстрілів по нас відпрацював танк. Позаду мене був маленький бліндаж — саме туди почалися прильоти. Коли ми почали відступати, позаду мене розірвався снаряд. Мені поранило руку — пальці відірвало, зачепило голову. У мене був крововилив в око, я нічого не бачив. Осколки потрапили в око й у брову. Чудом пощастило, що не вибило око", — пригадав Володимир Невінський.
Після реабілітації Володимир повернувся до свого підрозділу — Першої окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Прослужив там рік, після чого був звільнений за сімейними обставинами.
"У мене хворів батько. Хвороба була серйозна. Його прооперували, і він отримав другу групу інвалідності. Я звільнився за сімейними обставинами — для догляду за батьком. Але через деякий час батька не стало. Я знову пройшов ВЛК. Підстав для звільнення вже не було, тож я почав служити у військкоматі", — розказав військовий.
З 25 квітня 2025 року Володимир Невінський проходить службу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Відповідає за пропускний режим і охороняє військові об’єкти. За його словами, разом із ним служать військові, які мають бойовий досвід.
"Усі хлопці, з якими я служу у військкоматі в роті охорони, — бойові. Вони брали участь у бойових діях, мають свої поранення, свою історію. Але після поранення не звільняються, не тікають, а продовжують служити та виконують свої обов’язки", — сказав Володимир.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
