Менше школярів і довший навчальний тиждень. Цього року учні мають більше навантаження, а форма навчання залежить від наявності в закладі укриття. Про другий навчальний рік на Тернопільщині в умовах повномасштабної війни, нові виклики та українську освіту за кордоном кореспонденти Суспільного поспілкувалися з директоркою обласного департаменту освіти і науки Ольгою Хомою.
— Чи змінилася кількість шкіл на Тернопільщині?
Якщо говорити саме про заклади загальної середньої освіти, то станом на 1 вересня в нас дійсно зменшилася кількість закладів. Це зумовлено тим, що велика кількість учнів, які навчалися саме в цих закладах, виїхали за кордон. Якщо говорити про чисельність, то зараз у закладах Тернопільської області дистанційно навчається понад 9 тисяч дітей. Контингент наших дітей зменшився на дві з половиною тисячі через сім’ї, які забрали документи з закладів загальної середньої освіти. Відповідно до цього оптимізуємо мережу. Розумію, що є невдоволення суспільства, адже в більшій частині закривають саме сільські заклади освіти, де мала кількість учнів. Освітньої субвенції недостатньо для заробітної плати педпрацівникам. Тому з 1 вересня почало працювати на 29 закладів освіти менше, ніж торік.
"Якщо немає укриття, ніхто не дозволить закладу працювати в очному форматі"
— Чи в багатьох закладах відсутні укриття?
Маємо розуміти, що батьки відпускають свою дитину до школи очного формату навчання лишень за умови, що вони ознайомлені, де їхня дитина буде перебувати під час тривоги. Станом на сьогодні маємо тільки сім закладів освіти, де немає укриття або наближеного приміщення, де можна було б укритися. Цьогоріч для Тернопільської області виділили 28 мільйонів гривень з державного бюджету та 20% співфінансування з місцевих бюджетів. Завдяки цьому поліпшуємо умови в укриттях або будуємо нові. Також понад 60 мільйонів гривень виділили місцеві органи влади для поліпшення умов в укриттях. Це стосується не лише шкіл, а й закладів дошкільної освіти, професійної, передфахової вищої освіти, які є на території Тернопільської області.
— Як навчаються діти в школах, де немає укриття?
Однозначно дистанційне навчання. Це маленькі школи, де навчається орієнтовно від 6 до 14 учнів. Місцеві органи влади, на жаль, не вбачають там будівництва укриттів. Вони розуміють, що ці навчальні заклади мають бути оптимізовані й дітей мають довозити до великих закладів освіти, де створені безпечні умови для учасників освітнього процесу. Маємо звернення батьків, що вони хочуть взяти на себе відповідальність щодо відвідування закладу освіти. Та маємо розуміти, які б звернення батьків не були, якщо немає можливості укриватися під час повітряної тривоги, ніхто не дозволить, щоб той чи інший навчальний заклад працював в очному форматі.
— Якщо укриття є, але воно не вміщає усіх учнів одночасно, то як проводять уроки?
У законі "Про освіту" немає такого типу навчання або форми навчання як змішана. І тут є право педагогічної ради, керівництва закладу освіти обрати формат навчання. Це може бути почерговість очної та дистанційної форми навчання, позмінна форма навчання, це може бути синхронність – коли йде очно урок і разом з тим частина дітей підключена дистанційно.
"Маємо зробити все для того, щоб у наших дітей було бажання повернутися в Україну"
— Через повномасштабне вторгнення чимало дітей з нашої області виїхали за кордон. Чи продовжують вони долучатися до освітнього процесу саме в Україні та чи є в них бажання й надалі залишатися в наших школах?
На початок повномасштабної війни з Тернопільської області виїхали понад 24 тисяч дітей. Станом на сьогодні понад 9 тисяч учнів перебувають за кордоном і беруть участь в дистанційному навчанні. Кожного разу все менше батьків обирають дистанційне навчання, надають перевагу екстернату або сімейній формі навчання. Поясню чому. Європейські країни все ж таки десь вимагають, щоб українські діти відвідували заклади освіти тої чи іншої держави, де вони проживають, бо батьки не отримають відповідної допомоги. Все ж таки батьки вважають, що дитина має отримати свідоцтво української школи. На Тернопільщині мають визначити п'ять закладів освіти, де можна вчитися дистанційно. Це для тих учнів, яким їхні заклади освіти не можуть забезпечити такого формату навчання. Якщо не будемо заохочувати дітей залишатися в українському контенті, в українських закладах освіти (говорю не тільки про Тернопільську область), можемо втратити покоління, яке батьки вивезли за кордон. Точно вони будуть себе в подальшому шукати там, а не в Україні і не в розбудові України. Тому маємо зробити все для того, щоб наші діти попри війну, попри те, що сьогодні вони не перебувають на території країни, де народилися, все ж повернулися сюди й творили ту країну, в якій хотіли б жити.
— Чи зменшилася кількість вчителів з початком повномасштабної війни та чи виїжджали педагоги з Тернопільщини за межі країни?
На початку повномасштабного вторгнення було понад 600 педагогічних працівників, як виїхали з території області. Сьогодні маємо 61 педагогічного працівника, які перебувають за кордоном. Досить великий відсоток вчителів повернулися в Україну і працюють у закладах освіти. Маємо розуміти, якщо заклад освіти працює в очному форматі, вчитель не може надавати освітні послуги, перебуваючи дистанційно.
— Нещодавно презентували освітній цифровий проєкт "Мрія". У чому мета цього проєкту та як він допоможе українським школярам за кордоном?
Це додаток, яким можуть скористатися наші учні не тільки за кордоном, але й в Україні, якщо нема можливості відвідувати заклади освіти. Початкова школа надає перші ази, які необхідні для формування подальших знань у старшій школі, де діти мають можливість обирати те, що їм цікавіше. Саме ліцеї будуть формувати свідомого громадянина і людину, яка має розуміти, ким вона хоче надалі себе бачити. Наші діти в розвитку йдуть набагато швидше, вони адаптовуються до сучасного світу, вивчають і цікавляться тим, що є актуальним на сьогоднішні. Додаток "Мрія" дає можливість вчитися самостійно, займатися самоосвітою. Якщо наші діти навчаться займатися самоосвітою, гарантую, розумніших дітей ми точно не знайдемо.
"Не всі діти можуть адаптуватися до шестиденного навчання"
— Шестиденний навчальний тиждень заради економії взимку. Чи є на Тернопільщині школи, в яких так навчаються?
Це на вибір не тільки територіальних громад, але й кожного навчального закладу. Керівники закладів освіти ще до сьогодні не можуть звикнути, що заклад є автономним і формат навчання обирають безпосередньо вони. Навіть якщо є рекомендації місцевого органу влади, але навчальний заклад не бачить у цьому потреби, він може прийняти самостійне рішення. Торік справді непросто було навчатися, бо сама добре знаю, коли приходимо до школи і немає світла, вчитель повноцінно не може забезпечити освітній процес. Інформаційні технології є актуальними, а вчитель не завжди може все показати. Ми тоді повертаємося до навчання "Дошка, крейда і вчитель". Наші діти вже цього не хочуть, вони хочуть новизни, цікавості, кажуть, що такі уроки нудні. Тому шестиденний робочий тиждень — це кращий варіант для того, щоб діти отримали ті знання і побачили те, що вчитель для них підготував.
— У чому, на вашу думку, переваги та недоліки шестиденного навчального процесу?
Недоліки в тому, що це початок навчального року, не всі діти можуть адаптуватися. Багато дітей хворіє, їхня імунна система дітей, вони стресують, навіть якщо це не перший клас. Одного дня для відпочинку на початку освітнього процесу замало — це мінус. Позитив у тому, що вчитель має можливість повноцінно викласти матеріал.
"Дитина має мати більше годин з тих предметів, які їй цікаві і не втомлюють"
— До теми навантаження. Нещодавно в соцмережі киянка Ірина Редько написала ось такий допис.
Допис має понад 30 тисяч поширень. Під ним також написала тернополянка, що знає місцеві школи, де учні 5-6 класів мають по 7-8 уроків навіть у другу зміну. На вашу думку, як педагога перш за все, чи не завелике навантаження на учнів, тим паче, під час війни? Якщо учням справді важко, чи можливо якось врегулювати це?
Тут двоякі емоції. Я знаю один формат навчання, зараз він зовсім інший. Ми перейшли з освітнього процесу зазубрювання до логічного мислення. Маємо розуміти, що в 5 класі по 7-8 годин чи уроків мають саме спеціалізовані школи. Звичайна статистична школа не має 7 уроків. Відповідно до навчального плану, в них у день 5-6 уроків. 7-8 уроків — це саме спеціалізовані школи. Можливо тут потрібно дивитися з того боку, що профільні ліцеї надають дитині можливість мати більше годин з тих предметів, які їй цікаві, які її не втомлюють, де вона буде розвиватися й здобувати ті знання, які їй цікаві.
— Щодо інновацій. Нещодавно у 28 школі для 9-11 класів ввели 200-бальну систему оцінювання. У чому сенс такого альтернативного оцінювання?
Двохсотбальну систему запровадив собі безпосередньо сам заклад освіти і він є цікавим саме для учнів. Наші діти завжди хочуть новизни, цікавості, експерименту, тому для школярів це також є стимулом для поліпшення знань і вмінь. По-перше, це дає можливість адаптуватися до двохсотбальної системи зовнішнього незалежного оцінювання. По-друге, дуже важливо, коли заклади освіти вміють і хочуть експериментувати. Саме в таких пілотах народжуються нові цікаві проєкти, формується реформа системи освіти.
"На потреби ЗСУ та на евакуацію населення в нас забрали було 41 автобус"
— У зв’язку з тим, що в деяких селах понизили ступінь шкіл через недостатню кількість дітей у класах, учні їздять до навчальних закладів у сусідні села та міста. Чи достатньо шкільних автобусів, адже відомо, що після 24 лютого багато шкіл віддали їх для евакуації людей з тих міст, де були активні бойові дії.
Ви згадали початок повномасштабної війни, власне, коли автобуси забирали. Без системи освіти точно б не було тилу. Бо тут питання не тільки шкільних автобусів, а й всього забезпечення — проживання, харчування, які надавали заклади освіти. Щодо шкільних автобусів, то на потреби ЗСУ та на евакуацію населення в нас забрали було 41 автобус. З держбюджету на основі співфінансування з місцевими органами влади ми закупили 21 шкільний автобус. Попри це отримували шкільні автобуси як гуманітарну допомогу. Тобто, 41 забрали, 39 ми уже віддали, тобто, ті, які купили плюс гуманітарні. Разом з тим ми бачимо в проєкті, що на наступний рік з державного бюджету знову будуть виділяти кошти на закупівлю шкільних автобусів.
— Щодо нової української школи. Чи є проблеми з забезпеченням підручниками?
Зараз маємо 75% забезпечення підручниками для п'ятого класу. Шості класи підручники отримали. Міністр освіти Оксен Лісовий на сторінці в себе написав, що уряд погодив виділення майже 500 мільйонів гривень на НУШ. Будемо мати можливість закупити технічні засоби й також підручники.
"Якщо вчитель "Захисту України" прагне виховати справжнього захисника та захисницю, точно не будемо мати ухилянтів"
— Предмет "Захисту Вітчизни" або віднедавна "Захисту України". Знаю, що були плани змінити систему викладання цього предмета та залучити до викладання учасників війни. Чи вдалося це реалізувати?
Програма "Захисту України" застаріла і не є актуальною на сьогодні. Ми з Тернопільським коледжем з посиленою фізичною та військовою підготовкою та Інститутом післядипломної освіти розробляємо програму підвищення кваліфікації саме вчителів з цього предмета. Робимо це для того, щоб він не був формальним, а справді був цікавим, актуальним і потрібним. Будь-який предмет у школі залежить не тільки від програми, важливим є вчитель, педагог. Якщо вчитель "Захисту України" неймовірно любить свою країну, прагне сформувати справжнього захисника, жінку-захисницю чи ту, яка надаватиме першу допомогу, прищепить до цього любов, то ми точно не будемо мати ухилянтів. Точно не будемо мати тих, хто говорить: "Я б пішов, але я чогось не знаю". Ми будемо мати покоління, яке розумітиме, чому вони вивчають цей предмет. Найважливіше — це прищеплення любові до України.
