Два з половиною роки переселенка з Херсона Валентина Семанчина волонтерить та допомагає військовим з тактичною медициною та іншим. До повномасштабного вторгнення жінка проводила весілля, благодійні заходи та концерти у рідному місті, після виходила на мітинги проти російських військових та згодом виїхала з родиною. Про життя у чужому місті та волонтерську діяльність жінка розповіла Суспільному.
Валентина Семанчина у мирному житті була ведучою заходів у Херсоні:
"Я ці два з половиною роки не знаю хто я і як мене представити. Раніше з цим було простіше, я чітко знала, що я ведуча заходів у своєму місті, я дуже любила свою справу, була суспільно-активною особистістю, громадською діячкою ну і ведучою. А зараз я Валентина Семанчина, людина, яка була вимушена виїхати з Херсона і все ще не знає ким стане, коли виросте", — розповіла жінка.
Валентина виїхала з Херсона через 42 дні окупації, 6 квітня. Жінка брала участь у антиросійських мітингах та довго вагалася, чи виїздити:
"Окупація – це тихий терор, і це неможливо передати тим, хто це не проживав у своєму житті. Коли ти у своєму рідному місті, у якому народився і виріс, боїшся вийти на вулицю, тому що ти не знаєш, що тебе там чекає. Ти можеш стояти поруч у черзі з російськими військовими до магазину, або зустрічаєш їх на ринку, коли йдеш зі своїми дітьми".
Після виїзду з окупованого міста Валентина з дитиною вирушила на Закарпаття. Там жінка перебувала п'ять місяців, однак згодом вирішила перебратись до Одеси:
"Закарпаття здалось нам найбільш безпечним на той момент місцем, так воно і було. Друге, там був відповідний лікар і я мала продовжити лікування дитини і ми залишились там на п'ять місяців. Але моє відчуття, що я ніхто в цій війні не давало спокійно жити. Ми вирішили поїхати до Одеси, тому що тут багато херсонців і тому, що Одеса найближча ментально до Херсона".
Валентина майже два роки займається активною волонтерською діяльністю: від роздачі гуманітарної допомоги, емоційної підтримки людей, які постраждали внаслідок повномасштабного вторгнення, до акцій, виготовлення маскувальних сіток для наших військових. Наразі жінка, за її словами, повністю зосередилась на допомозі та підтримці військових, на забезпечення їх тактичною медициною, аптечками та лікарськими засобами, іноді смаколиками.
"Мені дуже пощастило стати частиною команди, яка у Польщі проводить заходи і фестивалі, в яких я можу закрити відразу два своїх гештальти. Перше, це бути ведучою, а друге, бути ведучою там, де мені зараз не соромно бути ведучою. "Gremipersonal" – це велика компанія з працевлаштування у Польщі, засновниками цієї компанії є батько та син з міста Херсон. Вони відкрили фундацію "Gremipersonal", яка і стала головним організатором фестивалю борщу в Польщі. Минулого року їх було 11, в цьому році також планується 11".
Валентина додала, що 100% коштів, які українці приносять на фестиваль у вигляді донатів, йдуть на ЗСУ. На закупівлю тактичної медицини, прицілів, техніки, яку можна купувати. 21 квітня її команда зібрала 40 тисяч злотих для ЗСУ. Загалом фестивалі відвідали понад 23000 українців.
"Мрію прокинутись о 5 ранку, як тоді, коли ми прочитали про початок війни, я мрію прокинутись і прочитати про її закінчення. Мрію бути ведучою як раніше для особистих заходів, для благодійних, красивих весіль, для красивої програми, я звичайно про це мрію".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області