У місті Ізмаїл Одеської області працює дитячий творчий центр «Ця дитина поруч», заснований місцевою жителькою та громадянином США для дітей, які постраждали від війни. Він став продовженням волонтерської допомоги, яку пара почала надавати переселенцям ще навесні 2022 року. Наразі в центрі щодня проводять різноманітні тематичні заняття для дітей, викладають англійську та навчають грі на гітарі.
Про роботу центру, допомогу переселенцям та психологічну підтримку родин — у матеріалі Суспільного.
Знайомство напередодні війни
Історія почалася з фотографії у Facebook. Ольга Балабан, нині голова громадської організації «Ця дитина поруч», побачила там знімок американця Роберта Гембла та відреагувала на нього.
«Я побачила фото Роберта, його американську посмішку і не змогла пройти повз, я поставила лайк. Роберт мені щось відповів, і за допомогою перекладача я теж щось відповіла. Так зав'язалось наше знайомство. Це був листопад 2021 року, він якраз працював в Одесі з фондом «Дорога додому», — розповіла Ольга.
У грудні того ж року Роберт приїхав до Ізмаїла. Жінка провела йому екскурсію, пара разом гуляла містом.
«Ми багато гуляли, я показувала наше місто, тому що я народилась і виросла в Ізмаїлі. Це моє рідне місто, я дуже його люблю, багато цікавої історії тут, цікава кухня, люди дуже цікаві. Роберту все сподобалось, і так продовжилось наше знайомство. Новий рік ми зустріли разом, а в січні я поїхала до нього в Одесу, ми зустрічались», — поділилася жінка.
Початок повномасштабного вторгнення та допомога переселенцям
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Оля з Робертом перебували в Ізмаїлі. За словами жінки, через кілька днів після початку війни Роберту довелося повернутися до США, тому що закінчився термін його перебування в Україні як туриста. А вона залишилася в Ізмаїлі, де на той час працювала у виконавчому комітеті. Ольга зазначила, що тоді, як ніхто інший, вона знала про кількість родин переселенців, які приїжджали до міста.
«Тоді кожного дня в нас були пресконференції міського голови. Він розповідав, скільки приїхала до нас родин ВПО, тому людей ще привозили евакуаційними потягами і автобусами. Тут вони мали кілька днів на те, щоб трошки подивитись і вирішити, чи залишаються в Україні або я їдуть за кордон далі», — згадала вона.
Також вона підкреслила, що деякі родини приїжджали лише з документами та дітьми, без найнеобхіднішого. Тоді у групах в Facebook, Telegram та Viber регулярно з'являлися прохання про допомогу з меблями, одягом чи речами для дітей. Ольга про все це розповідала Роберту і він запропонував конкретну модель допомоги.
«Я все це розповідала Роберту і він сказав: «Давай так зробимо, я буду надсилати тобі гроші, ти будеш зустрічатись з цими родинами і купувати найнеобхідніше». По тим цінам, які були у 2022 році, це було 20 доларів на одну дитину. І ми вирішили, що це буде нормально, якщо ми будемо зустрічатися з кожною родиною один раз на два тижні», — прокоментувала голова громадської організації.
Після оголошення про допомогу надійшов шквал дзвінків, зауважила Ольга Балабан. За словами жінки, щовечора разом із друзями вони зустрічалися з кількома родинами. Спочатку волонтери самостійно закуповували продукти й привозили додому, а згодом почали запрошувати родини до супермаркетів, де ті самі обирали товари в рамках виділеної суми.
«Вони приходили, іноді в один вечір було чотири-п'ять родин, іноді було шість-вісім. Ми запропонували родинам вибір: у вас є ось ця сума, еквівалент 20 доларам на одну дитину, ви можете обрати те, що вам потрібно, те, що їсть ваша дитина».
Табір біля моря
У травні 2022 року, коли постало питання про подальшу допомогу, Роберт запитав, чим ще вони можуть підтримати родини. Тоді, за словами Ольги, вона розповіла про свою мрію повезти групу дітей до моря, щоб вони хоч на тиждень забули про війну.
«Ми так і зробили. Ми сподівалися, що зможемо знайти потрібний готель для табору в Румунії, але цього не сталося. Але ми знайшли його в Болгарії. Було 50 людей, великий автобус. Люди не знали один одного. Це були цілі родини. Роберт сказав, що під час війни ми не можемо розлучати дітей і матерів. Це таке правило американської психології, вони мають бути разом», — зазначила жінка.
Вона додала, що для учасників табору підготували програму арт-терапії. Діти та їхні батьки малювали, ліпили, робили аплікації, грали з піском та плавали в морі та басейні.
«Ми взяли з собою моїх знайомих психологів, вчителів, волонтерів. Ми багато малювали, багато розмовляли, ліпили, аплікації, ігри на морі з піском, тому що це теж терапія, ну і звичайне море, водна терапія була, басейн. Це дуже допомогло. Ми змогли трохи відновитися».
Створення дитячого творчого центру «Ця дитина поруч»
За словами Ольги Балабан, на створенні дитячого центру в Ізмаїлі наполіг Роберт. Після повернення з табору пара за десять днів знайшла приміщення та офіційно відкрила центр.
Наразі він працює щодня, шість днів триває програма для дітей, а неділя відведена для матерів. Заняття тривають півтори години і проходять зранку та ввечері — з урахуванням двох змін навчання в школах, щоб дитині було зручно. Діти поділені за віковими групами. Щотижня для занять обирається окрема тема.
«Ми завжди намагаємось якусь тему обрати на тиждень. То була толерантність до тварин, то стоп булінг, то допомога старшим людям, різні теми. Є багато мультиків для дітей, як допомогти або як захистити себе. Вони дивляться, потім обговорюють це, малюють, грають. Якщо це навчальний час, то вони інколи роблять домашнє завдання, наші вчителі допомагають», — підкреслила голова центру.
У центрі також діють англомовна програма та музичний напрям — «Клас гітари», який веде сам Роберт. За словами Ольги Балабан, він грає на гітарі багато років.
«Роберт у минулому гітаріст. Він багато років тому грав і зараз дуже любить грати на гітарі. Він допомагає дітям розбирати прості акорди. Зараз у нас сформовано дві групи гри на гітарі».
Навчання в США
Коли перші вихованці центру закінчили школу, постало питання про їхній вступ до вишу. Роберт запропонував спробувати вступити до університетів США. Однак через проблеми із документами вони цього зробити не змогли.
«Ми намагалися подати документи за американським зразком у вищі, але ми не змогли цього зробити. Якщо ти хочеш вступити на бюджетне відділення, треба надати відповідні документи від батьків про те, що вони не мають великого доходу. Але документи з нашої податкової не підходять під формат документів американських вишів», — зазначила Ольга.
Роберт знайшов інший вихід, продовжила жінка. За її словами, вдалося домовитися з двома школами, пов'язаними з пресвітеріанською церквою. Вони приймають дітей відповідно до віку. Там діти можуть закінчити старшу школу і потім вступити до університету.
Наразі у США навчаються семеро вихованців центру: двоє проходять навчання на другому курсі в університеті Нью-Мексико, п'ятеро учнів закінчують 12-й клас школи. До навчання у 2027 році готують ще одну дівчинку, підкреслила Балабан.
Розповідь про Україну для американської аудиторії
Роберт постійно розповідає американській аудиторії про Україну та про діяльність центру, розповіла Ольги Балабан. За її словами, дехто навіть не знав, де саме розташована країна та плутали війну з громадянським конфліктом.
«Вони навіть не знали, де ця Україна, де вона знаходиться, якого кольору шкіра у людей. Тому ми завжди з собою возимо зараз нашу карту України, прапор в мене завжди є. Показуємо, розповідаємо, у чому різниця між Росією та Україною, чому ми не два братські народи. Коли я розповідаю, що це не громадянський конфлікт, а одна велика країна хоче захопити меншу, для них це неймовірно», — прокоментувала жінка.
Також вона зазначила, що інколи доводиться пояснювати, чому українським дітям, які живуть під час війни, потрібна допомога:
«Вони часто кажуть, що на фото і відео ваші діти щасливі, чому ми маємо вам допомагати? А ми кажемо, що вони посміхаються тільки завдяки тому, що ми щось робимо і намагаємось їм допомогти», — резюмувала Ольга.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.