Перейти до основного змісту

Шкіряні ремені та лушпайки: в одеському училищі відтворили страви, якими харчувалися під час Голодомору

. Фотовиставка до 90 річниці Голодомору. Фото: Одеське ВПУ МТС

26 листопада 2022 року Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Наймасштабнішим був саме голод 1932-1933 років, що організувала радянська влада, аби придушити в Україні національно-визвольний рух і фізично знищити селян. Тоді жертвами стали 10,5 мільйона мешканців України та інших територій СРСР.

Працівники Одеського вищого професійного училища морського туристичного сервісу відтворили страви, які їли жителі Одеської області під час Голодомору у 1932-1933 роках. Для цього користувалися записами обласного архіву, розповіла Суспільному працівниця училища Анна.

Проєкт #Незламні_Голодомором розпочали торік користуючись матеріалами Державного архіву Одеської області. Цього року протягом тижня освітяни виставляли на сторінці училища фотореконструкцію страв зі спогадів очевидців.

"Через 90 років після вчинення Голодомору, геноциду на теренах України, Росія вчиняє новий геноцид війною. Одвічний ворог нас намагається знову знищити. Вбивства, терор, голод, холод, залякування, депортація", — розповіла Анна.

Виставка, присячена Голодомору. Фото: Одеське ВПУ МТС

Виставка, присячена Голодомору. Фото: Одеське ВПУ МТС

Виставка, присвячена Голодомору. Фото: Одеське ВПУ МТС

На сторінці училища презентували історію Ганни Дікусар, яка під час Голодомору харчувалася латурою:

"Голодомор почався, коли мені було 6 років. Мама варила латуру – це така юшка з 3-2 картоплин на казан води, щавлю і жмені крупи. Також мама робила млинці. Вони були зроблені зі стакана води, жмені крупи та щавлю. Мати це перемішувала і викладала на суху сковорідку, тому що ні олії, ні жиру не було. Воно підсмажувалось і ми таке їли. Та було ще одне спасіння, в нас була корова. Ми її зарізали. Так ми і вижили: я мама, та три мої брати. Тато захворів під час голодомору і помер".

Страва зі спогадів Ганни Дікусар. Фото: Одеське ВПУ МТС

У спогадах Надії Бенди із села Гуляївка йдеться про те, що люди варили шкіряні ремені:

"Народилася в 1924 році. Під час голодомору жила в селі Гуляївка. Багато про голодомор 1932 – 1933 років не пам’ятає. Пам’ятає лише те, що не було людям що їсти. Їли макуху, гав, варили шкіряне реміння. Люди пухли від голоду. Помирали й не захоронені лежали на вулицях, бо не було сил ховати їх. Вижили завдяки тому, що варили гав".

Страви зі спогадів Надії Бенди. Фото: Одеське ВПУ МТС

"Поки не випав сніг і потім ранньою весною люди розкопували нори й забирали мишачі запаси – насіння буряків та злаків. Все це (навіть це!) треба було робити потайки, оскільки такі вчинки кваліфікувалися як розкрадання соціалістичної власності й підпадали під людожерський Указ від 7 серпня 1932 року. Товкли також просіяні висівки, додаючи варені та розтовчені картопляні лушпайки, і пекли коржики, що звалися "матержаники". Весною додавали варений бур’ян (кропиву, лободу тощо). Хто вижив і зберіг насіння, засадили городи. Багато хто саджав гарбузи, а коли виросла зав’язь, то ці зелені гарбузи парили у казанах. Їде, бувало, колгоспник у поле на роботу, заточується від виснаження, й несе з собою харчі – відро парених гарбузів. Сяде їсти, а потім ледве зможе підвестися, бо лише шлунок набив, але не наївся, і сил бракує", — йдеться в історії Клавдії Кравченко.

Страви зі спогадів Клавдії Кравченко. Фото: Одеське ВПУ МТС

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Топ дня
Вибір редакції