4 квітня — річниця загибелі трьох рятувальників — 52-річного Владислава Логінова, 41-річного Володимира Матюшенка та 32-річного Сергія Байдалінова — внаслідок повторного удару РФ у Харкові. Всіх трьох посмертно нагородили орденами "За мужність".
У цей день мати рятувальника Сергія Байдалінов Тамара принесла квіти до меморіальної дошки своєму сину та двом його побратимам. Працювати рятувальником, розповідає жінка, син хотів змалку.
"Коли він прийшов із татом в пожежну частину, сів за кермо, до нього підійшов заступник начальника й спитав: "А хто це у нас в гостях?" Він каже: "Я тут у тата. Це моя буде машина", — згадує жінка.
Працювати до пожежної частини Сергій прийшов понад 10 років тому. Під час повномасштабної війни виїжджав на виклики у Харкові та області.
"Він приїхав з Куп’янська геть іншим. У нього було темне волосся, він приїхав — буквально він посивів. Я щодня його чекаю додому. Чекаю, що він подзвонить. Мені здається, що він на добових, чергує. Ви зрозумійте, я як мама, у мене забрали дитину. У мене тепер його вже не буде ніколи. А пам’ять-то залишається. Серце матері завжди болить", — говорить Тамара.
Сестра Сергія, Юлія Тухтаєва розказує, після загибелі брата пройшов рік, але досі, як і мати, не може повірити у те, що сталося.
"Я досі не вірю, у мене досі в телефоні його номер. Я навіть не можу його видалити. Я плакати почала в момент поховання — це наступний день. Коли я вже його побачила та зрозуміла, що це сто відсотків він. Ми дуже близько одне до одного ставилися, любили одне одного. Це такий, знаєте, справжній зв’язок між братом і сестрою", — каже Юлія.
У Сергія залишилося двоє синів. Тамара та Юлія говорять, постійно підтримують із ними зв’язок — через обстріли Харкова дружина Сергія виїхала з дітьми за кордон.
Ми спілкуємося, як то кажуть, один одного підтримуємо, не забуваємо один одного. Хотілося б, щоб вони були ближче, щоб можна було їх обійняти, поцілувати.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube