Подвійні удари. Як РФ застосовувала цю тактику в Сирії та чому використовує її в Україні

. Спецпідрозділи ДСНС проводять аварійні роботи в 5-поверховому житловому будинку в Покровську. 8 серпня 2023. Фото: ДСНС

7 серпня російська армія випустила дві ракети з різницею у 40 хвилин по тому ж самому району Покровська на Донеччині. Десятеро людей загинуло, майже 90 зазнали поранень. Серед них — поліцейські та рятувальники, які витягали людей з-під завалів після першого удару.

Це — приклад тактики double tap — "подвійного удару", яку від початку повномасштабного вторгнення застосовує РФ. Чому Росія це робить в Україні, як використовувала цю тактику в Сирії та чому її треба вважати воєнним злочином — пояснює Суспільне.

Що це за тактика

Раніше поняття double tap вживалося насамперед у контексті стрілецької зброї — вперше майже сотню років тому його почала застосувати британська поліція. Йдеться про техніку стрільби, коли два постріли відбуваються один за одним — для збільшення точності. Останніми роками цей термін більш відомий щодо інших атак — артилерійських, ракетних чи авіаударів.

"Подвійний удар — це тип військового націлювання. Спочатку вражають військовий об’єкт, чи щось інше. Потім чекають на прибуття рятувальників і знову націлюються на цю ж територію. Ця стратегія спрямована на вбивство цивільних, тому вона є незаконною", — говорить Марк Гарласко, експерт правозахисної організації РАХ.

Раніше Гарласко був слідчим ООН і фіксував наслідки зокрема й подвійних ударів, яких сирійський режим Башара Асада та росіяни завдавали в Сирії. Це траплялося і до вступу у війну Росії у 2015-му, але після такі атаки почастішали, кажуть у Сирійському центрі правосуддя і підзвітності. За їхніми даними, з 2013-го до 2021-го сталося 58 таких подвійних ударів.

Харківська облдержадміністрація після обстрілу РФ 1 березня 2022 року. Фото: Суспільне Харків/Павло Дорогой

Жанін ді Джованні — американська журналістка, що висвітлювала майже два десятки війн, а нині є учасницею The Reckoning Project — міжнародної ініціативи з документування воєнних злочинів РФ в Україні — також працювала в Сирії.

"Одним із найжорстокіших вчинків Путіна та російської армії був удар по будівлі в Алеппо у 2016-му, коли працівники гуманітарної місії викопували дітей, немовлят, старих людей з-під завалів. Деякі з них були з поламаними кістками. Аж ось росіяни знову відправили бомбардувальники атакувати. Вони навмисно поцілювали в рятувальників. Немає такого поняття, як справедлива війна, але війни Путіна завдають невимовних страждань мирним жителям — це відбувається без потреби і є просто варварством", — говорить ді Джованні.

Часто жертвами подвійних ударів у Сирії стають волонтери "Білих шоломів" — представники неурядової організації, яка діє на територіях, підконтрольних сирійській опозиції. Саме вони найпершими приїздять на місця потрапляння снарядів, аби рятувати людей. Аммар аль Сельмо — член ради правління "Білих шоломів" за десяток років роботи й сам неодноразово ставав свідком подвійних ударів.

"Після російського втручання ця тактика почала використовуватися ще ширше. Скажімо, артилерія атакує школу чи ринок, або шпиталь, а потім прилітають літаки, щоб вдарити по тому ж місцю. За роки війни в Сирії "Білі шоломи" втратили понад 300 волонтерів, і більшість з них вбили подвійними ударами", — говорить аль Сельмо.

Харків, Покровськ, Херсон та інші епізоди подвійних ударів

Двоє з десятка загиблих через подвійний ракетний удар по Покровську — рятувальники. Серед поранених також є представники ДСНС та поліції. Володимир Нікулін — поліцейський та герой документальної стрічки Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі". Після першого удару по Покровську він приїхав рятувати людей. Після другого — опинився у лікарні з пораненнями.

"Була інформація що може буде другий удар. Але треба було надавати допомогу. Було чути звук ракети. Намагався впасти, але потрапив осколок — мені спину пробило, легені. Той, хто направляв цю ракету в центр міста, розумів, що там перебувають переважно цивільні", — розповідав Суспільному Нікулін.

До обстрілу Покровська вже була низка епізодів, коли через подвійні атаки страждали медики, рятувальники, поліцейські — себто категорії цивільних, захищені Женевськими конвенціями. Марк Гарласко пригадує: "1 березня 2022 року в Харкові був значний удар по площі Свободи. Тоді росіяни поцілили у будівлю ОДА, а потім, коли прибули рятувальники, були поранені й убиті й вони. 17 квітня 2022 року в Харкові під ударом опинилися співробітники Міжнародного комітету Червоного Хреста. І ось нещодавно, 3 серпня, ми бачили таку атаку в Херсоні, де вдарили по церкві".

Наслідки обстрілу Покровська 7 серпня 2023 року. Фото: Лікарі без кордонів

Від початку повномасштабного вторгнення РФ на Херсонщині, Харківщині, Донеччині та у низці інших областей, загинуло майже 80 співробітників Держслужби з надзвичайних ситуацій, близько трьох сотень зазнали поранень, повідомив речник ДСНС Олександр Хорунжий. У службі намагаються адаптувати протоколи безпеки для рятувальників з урахуванням особливостей таких атак. В ДСНС Сумщини, де регулярно під подвійні удари потрапляють прикордонні території, кажуть: щонайперше, рятувальники координуються з військовими, моніторять ситуацію перед виїздом і лише потім отримують дозвіл працювати на місці атаки. Також продумують, чи є поруч укриття.

"Якщо його немає, хоча б підвал, або правило двох стін, або навіть якісь поглиблення в землі, де рятувальники можуть хоча б якось зберегти життя під час повторних обстрілів. І також постійно на місці є людина, яка контролює ситуацію в небі. Враховуючи близькість до ворожого кордону, наші рятувальники вже неодноразово бачили, як саме на ті місця, де вони працюють, підлітають ворожі дрони. З якою метою вони це роблять? Зрозуміло, не просто подивитися, як швидко ми працюємо", — розповідає Олег Стрілка, речник головного управління ДСНС у Сумській області.

Навіщо Росія вдається до подвійних ударів

Щоб це зрозуміти, треба простежити, які саме обʼєкти здебільшого потрапляють під подвійні атаки. У Сирії, за даними "Білих шоломів" — переважно цивільні. За словами аль Сельмо, найбільш небезпечними місцями в якийсь момент стали лікарні й школи. Останній подвійний удар у червні цього року уразив ринок. А взагалі ця тактика стала досить рідкісною в Сирії після російського вторгнення в Україну, каже представник "Білих шоломів".

"Найбільш явним епізодом, який ми задокументували під час польових виїздів, була атака на кілька об'єктів в Хмельницькому і навколо нього. Перший удар, швидше за все, не був здійснений з порушенням міжнародного гуманітарного права, тому що поцілили по розташуваннях військових частин. Навесні цього року перші ракетні удари теж приходилися на території військових частин. Одразу туди приїжджали рятувальні служби, і саме друга атака була спрямована на те, щоб вбити, покалічити персонал рятувальних служб", розповідає Роман Авраменко, виконавчий директор організації Truth Hounds, яка фіксує воєнні злочини росіян в Україні.

Марк Гарласко радить звертати увагу на тих, хто постраждав від атаки: якщо рятувальники, медики й інші фахівці, які не є військовими, значить, це є воєнним злочином:

"Ймовірно, причина того, що росіяни здійснюють ці незаконні атаки, полягає в тому, що вони знищують висококваліфікованих фахівців. Хтось має медичний досвід, пройшов медичну підготовку. Потрібен деякий час, щоб досягти такого рівня знань і навичок. І тому замінити їх складно. Очевидно, росіяни націлюються на цих людей, щоб гарантувати, що Україні буде ще важче, поки війна триває".

Роман Авраменко вважає, що подвійні удари зокрема є тактикою залякування: "Мета таких атак може полягати в тому, щоб відповідні служби не одразу прибували на місце влучання. Щоб уражені місця продовжували горіти, руйнуватися і щоб наслідки першої атаки були ширшими саме через те, що служби, які приїжджають ліквідовувати наслідки, боялися відправляти туди персонал".

За словами Марка Гарласко, більшість російських атак по Україні потрапляють під визначення тероризму. Під ударами опиняються обʼєкти, які мають малу або не мають жодної військової цінності — росіяни бʼють по них навіть попри обмеженість ресурсів. Ймовірно, це повʼязано і з невдачами на полі бою — принаймні, як зазначає Аммар аль Сельмо, "Білі шоломи" простежували такий взаємозвʼязок у Сирії.