У прикордонній Вовчанській громаді живуть близько 2300 людей — 10 травня 2024 року через повторний наступ армії РФ частина жителів була вимушена залишити рідні домівки та евакуюватися. Одним з тих, хто вивозив людей з-під обстрілів, був поліцейським Олексій Харківський. Він каже, що допоміг виїхати у безпечні місця понад тисячі людей від початку вторгнення РФ. І продовжує допомагати з евакуацією і нині.
Суспільне Харків побувало з Олексієм Харківським на одному з виїздів поліції на евакуацію, під час якої правоохоронець, що не залишив рідну громаду, поділився спогадами про Вовчанськ та розказав, що там нині.
Життя у Білому Колодязі: обстріли, відсутність зв'язку, покинуті тварини
До складу Вовчанської громади входять місто Вовчанськ, 72 села, селища Вільча і Білий Колодязь. В останнє журналісти Суспільного їдуть разом з Олексієм Харківським.
55-річний чоловік, який нещодавно переніс операцію, попросив евакуювати його до Харкова. Дорога до Білого Колодязя побита. Цей населений пункт розташований за 10-12 км до лінії зіткнення. До вторгнення у Білому Колодязі проживали 3,5 тисячі людей. Нині лишаються близько 300.
"Білий Колодязь ворог постійно обстрілює з різних видів озброєння, тому люди там потребують евакуації. Зв’язку там немає, світло є не на всіх вулицях, бо на багатьох опори вже перебиті. Там стає все важче і важче бути", — розповідає дорогою Олексій Харківський.
На під’їзді до Білого Колодязя Харківський вказує на пристрій та пояснює: "Він показує активність дронів, сканує простір і вираховує, на яких частотах є якісь сигнали. Зараз нічого небезпечного немає".
Перш ніж їхати до заявника, екіпаж заїжджає до місця, де скупчуються залишені собаки.
"Крім евакуації, ми зустрічаємо дуже багато покинутих і безхатніх тварин. Я разом із волонтерами постійно їх евакуюю, якщо це все виходить. Але притулки вже переповнені, тому багато тварин ми просто годуємо. Вони скупчуються. Це ось покинутий будинок, — показує Олексій.
"Ми звідси колись уже евакуювали декількох безпритульних собак, але ви бачите: вони знову сюди поприходили. Їх тут проживає десь шестеро. Вони сплять у будинку, де тепліше".
"Я вже не можу, нерви не витримують": евакуація жителя Білого Колодязя
Чоловіка, до якого їде поліція, звуть Володимир. Він лишив заявку на евакуацію через старосту.
"Він пересувається сам, у нього була операції декілька місяців тому. Він вирішив виїжджати й хоче поселитися в Харкові. Він там сам, тварин у нього немає", — говорить Олексій.
З собою в евакуацію Володимир бере три сумки з речами. Поки він порається з замком та закриває хату, Олесій підхоплює пожитки чоловіка та швидко несе їх у поліцейське авто. У дворі, перед тим, як закрити ворота, Володимир пояснює: їде з Білого Колодязя, бо нині тут гучно.
"Бехкає, особливо як стемніло. У мене хата велика, неможливо спати. Хвиля йде, навіть коли щось далеко б'є. Вібрує. Я вже не можу, нерви не витримують. Поїду в Харків, я хочу в гуртожиток", — говорить Володимир Нефідов.
У Харкові чоловік планує також звернутися до медиків — нещодавно він переніс операцію через грижу, але, каже, що проблема досі його турбує. Отримати таку допомогу лікарів, як в обласному центрі, у Білому Колодязі неможливо.
"Не хочу я вже нікуди, буду вдома"
Серед близько 300 людей, які лишаються у Білому Колодязі, — 75-річна Євдокія. Поліцейські вже пропонували їй евакуюватися, однак жінка відмовилася тоді. Відмовляється і зараз.
Були тоді у вас. Ви не надумали виїжджати?
Ні. Не хочу я вже нікуди, буду вдома. Мені вже все одно скоро здихати.
Не придумуйте. У Харкові вас можуть розмістити в гуртожитку.
Не хочу. Я вже буду вдома.
Ви на гуманітарку коли приходите, там часто стоїть наряд поліції. Надумаєте виїжджати — ми вас приїдемо заберемо.
Звільнення Старого Салтова та Вовчанська від окупантів та перші евакуації у 2022 році
Евакуйовує людей Олексій Харківський з 1 травня 2022 року. Цю дату він добре пам'ятає — у той день від окупантів звільнили Старий Салтів.
"1 травня 2022 року ми зайшли в Старий Салтів разом із Силами оборони, тероборони, й місцевих жителів, які там проживали, почали евакуювати, хто бажав, до міста Харкова. Також почали доставляти гуманітарну допомогу. І там ми залишалися працювати майже все літо", — згадує поліцейський.
Старий Салтів — це центр сусідньої до Вовчанської громади, їх розділяє річка Сіверський Донець. Старий Салтів, як і Вовчанськ, був захоплений росіянами на початку вторгнення. Міст, що сполучав громади, був зруйнований. Сусідній міст — у Печенігах, за понад 35 км.
Влітку 2022 року міст у Печенігах називали "дорогою життя": через нього на підконтрольну Україні територію виїхали понад 16 тисяч людей. Серед тих, хто допомагав там, був і Олексій Харківський.
"Я постійно був задіяний на евакуацію, на так званий гуманітарний коридор, який тоді був, коли люди з лівого боку від Сіверського Дінця, де була повністю окупована територія, виходили через Печенізьку дамбу. Вона в той час була частково розбита, але був перехід. І ми їх на цьому переході зустрічали. Допомагали, евакуювали до міста Харкова, допомагали розміститися. Улітку майже щодня — тоді це був понеділок і середа — у той час евакуювалося від 500 до 1000 людей", — згадує Олексій.
У той час його рідний Вовчанськ лишався окупованим.
Деокупація Вовчанська та поступова евакуація з міста
Сили оборони зайшли до Вовчанська 11 вересня 2022 року.
"Того дня я на центральній площі нашого міста разом з місцевими жителями та колегами вивісив державний прапор України, який в мене постійно лежав, і підняв його на флагшток. І я зберігав його до того моменту, коли зайду в рідне місто і вивішу його там", — розповідає Олексій Харківський.
Вовчанськ — це невелике місто, що розташоване біля державного кордону з Росією та було захоплене одним з перших на Харківщині 24 лютого 2022 року. До повномасштабного вторгнення у Вовчанську жили близько 20 тисяч людей. Після деокупації люди почали виїздити — місто опинилося під російськими обстрілами, зник газ, який мешканці отримували з Росії, гуманітарна ситуація погіршувалася.
"З волонтерами ми евакуйовували маломобільних людей, людей з інвалідністю з самого Вовчанська та прикордонних сіл нашої громади, які розташовані вздовж лінії кордону. У нас кордон по громаді — понад 100 кілометрів, тому багато сіл були в безпосередній близькості, і ми несли службу постійно саме в Вовчанську", — розповідає поліцейський.
До лінії зіткнення у 2023, на початку 2024 року, тобто до державного кордону, найближча точка від місця, де ми перебували в самому Вовчанську, була на той час за 4-5 кілометрів.
"Вовчанськ постійно теж обстрілювали. Я неодноразово робив публікації, висвітлював це все, як прилітало по Вовчанську, як прилітала купа КАБів, місто нещадно руйнували. Від 11 вересня і по 10 травня включно 2024 року я перебував в Вовчанську, ніс службу, жив там. Ми всі перебували, допомагали місцевим мешканцям", — говорить Харківський.
Повторний наступ росіян на Вовчанськ: яким було 10 травня 2024 року
Олексій Харківський пригадує, що відчуття, що буде повторний наступ армії РФ, було.
"Дев’ятого травня звечора вже почалася артпідготовка, масові обстріли. Ми разом з деякими працівники поліції залишилися в самому Вовчанську ночувати, й о четвертій ранку вже почали масову евакуацію місцевого населення. Свої відео я записував о 5 ранку біля церкви з пропозицією евакуюватися місцевим мешканцям з міста Вовчанська і за необхідністю телефонувати на 102, щоб ми їх могли евакуювати", — говорить поліцейський.
Російська армія била по Вовчанську без зупину: "Місто просто руйнували, були сотні влучань на годину".
Місцеві жителі потребували негайної евакуації.
"Звичайно, люди були налякані, і ворог рушив на саме місто. На жаль, за декілька днів ворог просунувся, зайшов на вулиці міста, але ми продовжували евакуацію. І за перші 10 днів найбільш масової евакуації евакуювали з самого міста майже три тисячі людей. Ми їх вивезли силою поліції та волонтерів", — говорить Харківський.
"Розташування Вовчанська таке, що деякі вулиці перебувають на пагорбах. Ми бачили російські групи, які спускалися, ну, ми до них близько, звичайно, не наближалися, ми бачили контактний бій, де наші Збройні сили їх стримували, вступали з ними в бій. Ми в бій не вступали, це не наше завдання. Наше завдання було безпечно евакуювати місцевих мешканців, максимально забрати з лінії фронту. І ми це робили", — говорить патрульний.
"Дрони постійно полювали на наші екіпажі, тому доводилося від них постійно відстрілюватися. Були випадки, коли по наших машинах прилітало. Декілька дронів ворожих ми збивали зі зброї. Тобто всі працівники поліції і військові постійно, коли бачили, що це не наш дрон, то його дійсно знищували", — згадує Олексій.
Ми разом з військовими працювали і по самому Вовчанську, де нам необхідно було зайти в найвіддаленіші точки, де небезпечно, заходили з ними, забирали людей, виводили.
"Це моє рідне місто, мої рідні села, я тут виріс, я тут знаю кожну дорогу, кожну вулицю. Тому це дуже допомагало під час евакуації, коли “падали” виклики, я знав уже, до якої вулиці мені як легше дістатися, тому що на деяких вулицях, де ми евакуювали, в центрі міста, уже сусідні вулиці займав ворог", — згадує правоохоронець.
"Були такі випадки, що навіть обстрілювали наші евакуаційні машини зі стрілецької зброї. Тобто ми проскакували, забирали людей вже у них з-під носа або навіть за ними. Вони заходили невеликими групами, десь розосереджувалися по якихось підвалах, а заскакували, забирали людей і вивозили. Звичайно, це все було небезпечно", — говорить патрульний.
Сам Олексій Харківський за три роки роботи в умовах війни потрапляв під обстріли та мав контузії.
Люди зупиняють і дякують
Олексій Харківський точних підрахунків, скількох людей вивіз за час вторгнення, не веде, але каже, що понад тисячі допоміг виїхати.
"Близько 500-600 людей безпосередньо за моєї участі було вивезено з 10 травня 2024 року з Вовчанська та навколишніх сіл. Потім влітку ми ще вивозили села, які трошки далі. Це, може, близько 150 людей плюс-мінус. І до цього я брав участь, скажімо так, в евакуації з самого Вовчанська — ще плюс-мінус 500-600 людей", — каже Олексій Харківський.
За 2022 рік було евакуйовано за моїй участь разом з волонтерами і на гуманітарних коридорах. Тоді я допомагав, там, мабуть, за все літо десятки тисяч людей вийшло.
"Навіть зараз по Харкову йдеш, зустрічають наші місцеві жителі, яких я не знаю. У Вовчанську було 20 тисяч населення до повномасштабного вторгнення. Але зупиняє якийсь чоловік і дякує, що я вивіз його родичів. Це дуже приємно, що люди це все бачили, що це все розуміють, як це все зробилося", — говорить поліцейський.
Зізнається, що думок покинути роботу на Вовчанщині через небезпеку ніколи не виникало.
"Навіть коли мені пропонували перейти в інший район на роботу, я відмовився. Поки триває війна, поки людям необхідна допомога, я максимально буду їм допомагати. І з гуманітарною допомогою, і тваринам, і людям, і з евакуацією", — каже Харківський.
Я хочу допомагати своєму рідному місту, селам, тому залишаюся тут і працюю разом з ними, допомагаю нашим мешканцям.
У Вовчанську залишаються до 20 людей: "У місті усе вигоріле, зруйноване, розбите"
Вовчанськ російські війська зруйнували. Частину території міста на березень 2025 року продовжують контролювати окупанти.
"Там майже все знищене. На в’їзді у Вовчанськ одиниці будинків уціліли, а так усе вигоріле, зруйноване, розбите", — говорить поліцейський.
"Але в самому Вовчанську ще залишається до 20 людей, які не бажають евакуюватися. Їх уже ніхто не вмовляє, це їхній вибір. Силою ми не можемо їх вивезти, ми не маємо на це законних підстав", — каже Олексій Харківський.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube