Мешканець Курахового Генадій Афенченко прожив понад місяць у підвалі, коли росіяни почали заходити в місто. За цей час поховав п'ятеро сусідів, та після того, як його товариша росіяни взяли в полон, вирішив виїжджати. Як по ньому стріляв окупант, як на автівці зі спущеними шинами їхали із Курахового до лікарні на Дніпропетровщині — історія його евакуації з міста, де нині йдуть бої.
Генадій Афенченко виїхав з рідного Курахового 11 грудня. За словами чоловіка, тоді у місті вже були російські війська.
"Бої були, українці — із заходу, а росіяни — зі сходу. А ми — посередині. Ті стріляють туди, ті стріляють сюди, а все летить на нас. І не зрозумієш, хто стріляє, куди стріляє, навіщо стріляє. Дрони ці й вдень, і вночі. І постріли — і вдень, і вночі. Може раз на годину тихо", — розповідає переселенець з Курахового Генадій Афенченко.
Генадій каже, жив у підвалі свого багатоквартирного будинку, харчувався продуктами із гуманітарної допомоги, яку встиг зібрати.
"Дрони — з під'їзду не вийдеш. Усе розбите, усе горить, усе в уламках, у дротах, верхівки дерев повалені. Не вийдеш по воду до колонки, бо вийшов — усе, труп. Я сам поховав п'ятьох людей. Поховав, але неглибоко, 40-50 сантиметрів яму викопуєш — і все", — каже Генадій.
Генадій згадує, у підвалі жив удвох із товаришем. Коли, той пішов годувати сусідського собаку, його затримали росіяни.
"Він ішов, вони (російські військові — ред.) на БТРібронетранспортер під'їхали: "Іди сюди". Вони там людей десять тримали. Там і дівчата, і жінки, і чоловіки, їх у підвалі тримали. Давали два сухарики. Може, на обмін якось, хотіли на когось поміняти, тому і тримали їх, я не знаю", — говорить чоловік.
Товаришеві вдалося втекти, та він зламав ногу, розповідає чоловік. Коли той повернувся, пригадує Генадій, вирішили евакуюватись з міста на автівці.
"Залишатися там нереально. Все: або залишишся й помреш, або тікати. У нього мікроавтобус "Мерседес". Він же з поламаною ногою. Я здаю назад, щоб він ближче підійшов, щоб швидше сісти. Окупант побачив, що машина рухається, він сидів у гуртожитку, десь на четвертому чи п'ятому поверсі, і почав стріляти. Я спочатку не зрозумів, а потім зрозумів, що стріляють по мені. Я з машини вискакую під заднє колесо, падаю. І ось коли вискакував, він почав чергою стріляти, і прострелив, ніби зачепило, але кульове поранення", — згадує Генадій.
Чоловік каже, із пробитими шинами до Межової добирались три доби, потому Генадій лікувався в лікарні ще 9 днів. Зараз планує переселитись до Дніпра та знайти роботу водієм.
